Аналіз тяжкості перебігу негоспітальної пневмонії на стаціонарному етапі

- соціальні фактори.Оцінка тяжкості стану хворого необхідна для вибору тактики ведення пацієнта та місця лікування (в домашніх умовах, в умовах відділення стаціонару чи реанімаційного відділення). Однією з найбільш розповсюджених шкал для оцінки тяжкості та прогнозу пневмонії є шкала Pneumonia PORT, запропонована M. Fine в 1997 р. (таблиці 1, 2). Чим більша кількість балів у пацієнта, тим ймовірнішим є поганий прогноз захворювання. Пацієнти, які відносяться до I, II та III класів ризику, мають ризик невисокої летальності (менше 5 %) і можуть отримувати терапію в позалікарняних умовах; IV і V класів — мають більш високий ризик летальності (до 30 %) і повинні лікуватися в стаціонарних умовах. Хворі, що належать до V класу, як правило, мають тяжку пневмонію та потребують проведення інтенсивної терапії в умовах ВРІТ [6, 8].

Рис. 3 Розподіл пацієнтів в залежності від терміну виникнення ускладнення НП

Однак у медичній практиці не завжди є можливим визначення вищенаведених лабораторних ознак (даних, результатів), оскільки це потребує відповідного рівня лабораторної служби. Проблемою є також те, що прогностичні критерії не враховують соціальні фактори, згідно з якими госпіталізується значна кількість пацієнтів з НП нетяжкого перебігу, а також загострення та декомпенсацію супутніх захворювань [2, 6]. Це значно обмежує використання даної методики, тому можна використовувати спрощену систему (згідно з наказом МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499).

Несприятливі прогностичні фактори (НПФ) ризику летального кінця.

1. Основні:

- порушення свідомості;

- частота дихання 30/хв. та більше;

- артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск Ќ 90 мм рт. ст. та/або діастолічний артеріальний тиск Ќ 60 мм рт. ст.;

- азот сечовини > 7,0 ммоль/л.

2. Додаткові:

- двобічне або багаточасткове ураження легень, порожнини розпаду, плевральний випіт (за даними рентгенологічного обстеження);

- гіпоксемія (SaО2 < 90 % або РаО2 < 60 мм рт. ст.).

3. Фактори, які спостерігалися у хворого до початку захворювання на НП:

- вік 50 років та старше;

- наявність супутнього захворювання (ХОЗЛ, бронхоектатична хвороба, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, застійна серцева недостатність, хронічні захворювання печінки, цереброваскулярні захворювання, хронічний алкоголізм, наркоманія).

Згідно з цією схемою, пацієнти з відсутністю НПФ підлягають амбулаторному лікуванню, однак за наявності негативних соціальних факторів можуть бути госпіталізовані. Хворих, які мають хоча б один з основних НПФ, необхідно госпіталізувати. Для пацієнтів, які мають додаткові або фактори, які були у хворого до початку захворювання на НП, при вирішенні питання про місце лікування (амбулаторно чи в умовах стаціонару) слід виходити з позиції конкретної клінічної ситуації [2].

У наказі МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499 НП з тяжким перебігом визначається як особлива форма захворювання різної етіології, що проявляється тяжким інтоксикаційним синдромом, гемодинамічними змінами, вираженою дихальною недостатністю та/або ознаками тяжкого сепсису або септичного шоку, характеризується несприятливим прогнозом та потребує проведення інтенсивної терапії. Рекомендують виділяти “малі” та “великі” критерії тяжкого перебігу НП.