Гостра ниркова недостатність

Діагностичні критерії. Діагноз ГНН грунтується на даних клінічної картини, спостереження за діурезом та показниками біохімічного аналізу крові. Для діагностики порушення серця та легень проводять рентгенологічне та електрокардіографічне обстеження. При підозрі на обструкцію нижніх сечових шляхів показана ретроградна уретеропієлографія. У діагностиці допомагають УЗД нирок, катетирезація сечоводів з пневмопієлографією, але під захистом антибіотиків в умовах суворої антисептики. Екскреторна урографія в разі анурії та азотемії протипоказана, а ретроградна пієлографія небезпечна.

У диференціації преренальної, ренальної і постренальної ГНН допомагає радіонуклідна ренографія.

ГНН диференціюють з нирковою недостатністю за наявності захворювань печінки і серця, під гострого злоякісного нефриту, тромбозу та емболії ниркових судин, симетричного кортикального нефрозу, загострень хронічних захворювань нирок (ГН, ПН).

Перебіг ГНН визначається етіологічними чинниками, ступенем важкості захворювання, своєчасним адекватним лікуванням.

Можливе повне видужання, перехід ГНН в інтерстиціальний нефрит або ПН, що обумовлює розвиток ХНН. Можливий летальний наслідок захворювання: у разі акушерсько-гінекологічних ускладнень летальність досягає 10-30% після травм або хірургічних втручань, ускладнених сепсисом або кардіогенним шоком, вона коливається від 40-80%.

Лікування ГНН залежить від причини захворювання, а також наявності супутньої патології та ускладнень.

Основний принцип лікування – усунення причин ГНН.

У разі порушень гемодинаміки проводять протишокову терапію, при отруєннях – дезінтоксикаційні заходи, при масивному внутрішньо судинному гемолізі - переливання крові, плазмаферез із заміщенням плазмою або розчином альбуміну, при бактеріальному шоці – антибіотики, санація вогнищ інфекції в поєднанні з протишоковими міроприємствами.

Дієта індивідуальна. При рівні креатиніну вищому від 0,3 ммоль\л, різко обмежують білок - до 0,6 г на добу. Їжа має бути висококалорійною, тому до раціону вводяться вуглеводи та жири. Вилучаються продукти з високим вмістом калію, а при оліго - та анурії – натрію. Їжа повинна містити багато мікроелементів та вітамінів. Добова енергетична цінність – 1800-2000 ккал. Необхідний суворий контроль за водним балансом. У оліго- та ануричній стадії його здійснюють шляхом визначення маси тіла або підраховуючи кількість введеної рідини та виділення сечі.

Стимуляція діурезу проводиться довенним введенням фуросеміду (до 1000 мг на добу).застосовують також еуфілін, осмотичні діуретики (манітол в розрахунку 1 г сухої речовини на 1 кг маси тіла).

У разі тривалої анурії поєднують введення лазиксу з 200 мл 20% р-ну манітолу. При відсутності ефекту призначають допамін по 3 мг/кг . хв з фуросемідом по 10 – 15 мг/кг год протягом 6-24 год. Якщо таке лікування неефективне, надалі введення осмотичних діуретиків протипоказане.

З метою зниження білкового катаболізму вводять розчини глюкози, препарати амінокислот, жирові емульсії.

Корекція електролітного гомеостазу грунтується на показниках рівня останніх у плазмі крові. Вводять 10% розчин глюконату кальцію, 20 – 40% розчин глюкози в кількості 300 мл з 40 – 50 ОД інсуліну з метою боротьби з гіперкаліємією. Значна гіперкаліємія (6 ммол/л і вище) є показом до гемодіалізу.

З метою боротьби з ацидозом застосовують розчини гідрокарбонату чи лактату натрію під контролем кислотно-лужної рівноваги.

З метою запобігання мікротромбозів і поліпшення мікроциркуляції вводять 20000-30000 ОД гепарину на добу. Застосовують також фраксипарин, тиклід, трентал.Обов’язковим є призначення антибактеріальної терапії (з урахуванням результатів бактеріологічного дослідження сечі, крові).

При безуспішності консервативного лікування протягом 5-7 діб, проводять позаниркове очищення крові, гемодіаліз. Показаннями до них є гіперкаліємія понад 6,5 ммоль\л, ацидемія зі зниженням лужних резервів нижче, ніж 12 мекв\л, гіперкреатинінемія понад 1 ммоль\л, гіпергідратація з клінічними та рентгенологічними проявами набряку легень, симптоми “гострої уремії”.