Гостра надниркова недостатність

ПЛАН

Вступ

1. Етіологія, патогенез

2. Симптоми і протікання захворювання

3. Діагноз

4. Лікування

5. Недостатність надниркових залоз

Список використаної літератури

Вступ

Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін).

Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.

Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного стовпа.

Надниркова недостатність - синдром, обумовлений первинним порушенням кори наднирників (хвороба Аддісона) або вторинними її змінами в результаті зменшення секреції АКТГ; виявляється симптомами зниженої продукції гормонів кори наднирників.

Розрізняють хронічну і гостру надниркову недостатність.

Головна функція нирки - видільна (екскреторна). Бони виді¬ляють з організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і деякі лікарські препарати.

Нирки беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постій¬ному рівні внутрішнього середовища (гомеостаза).

А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;

Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.

Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня артеріального тиску.

Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції ор¬ганічних кислот і основ іонів К+ і Na+.

Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному) обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпід¬ному, білковому і вуглеводному обміні.

Вище нирок знаходяться наднирники – парний орган ендокринної системи.