Гнійні процеси шкіри та підшкірної основи
Найпоширеніші форми гнійних інфекцій шкіри і підшкірної основи можна викласти за такою схемою.
Фурункул (furunculus) — це гостре гнійно-некротичне запалення волося¬ного мішечка і сальної залози. Буває на тих ділянках, де росте волосся, де є багато сальних залоз (обличчя, спина). Спричинює його білий і золотистий стафілококи.
Розвитку фурункула сприяє низка умов: недостатня гігієна шкіри, не¬значні її пошкодження (садна, розчу¬хування, роздавлювання), порушення обміну речовин (цукровий діабет, не¬повноцінне харчування, авітаміноз), загальне виснаження, нервово-психічна перевтома! ін.
Захворювання починається з появи на шкірі болючого утворення з волося¬ним мішечком у центрі. Шкіра в цьому місці почервоніла. Згодом з'являється болючий інфільтрат з некротичним стер¬жнем. Осередок некрозу розплавляєть¬ся, і утворюється невеликий гнояк.
У більшості випадків фурункул зу¬мовлює незначні загальні прояви (за¬гальне нездужання, незначне підви¬щення температури тіла, головний біль, втрата апетиту). Лише у разі по-ширення запального процесу на сусідні тканини, лімфатичні чи кровоносні судини можуть бути виражені явища інтоксикації.
Спостерігаються незначний лейко¬цитоз, зсув лейкоцитарної формули крові вліво.
На 7-му- 10-ту добу гнійний стри¬жень відшаровується, гній виділяєть¬ся, і стан хворого поступово поліп¬шується. Гнійний кратер, що зали¬шається, поступово очищується і запов-нюється грануляціями.
Величина фурункула різна — від 0,5 до 2,5 см у діаметрі. Цикл розвитку і ліквідації фурункула триває в серед¬ньому 8—14 діб.
На особливу увагу заслуговують фу¬рункули в ділянці обличчя. Це зв'яза¬но з тяжким їх перебігом і можливим усклао.ненням. Інфекція з гнійного осе¬редку через v.facialis, v.angularis, V.ophthalmica, plexus pterygoideus може проникнути в кавернозний синус і спричинити гнійний менінгіт або ен¬цефаліт. У хірургічній практиці описа¬но випадки фурункула верхньої губи, коли смерть настала через кілька діб після початку запалення.
Хворі з фурункулами за відсутності ускладнень (за винятком локалізації фурункула на обличчі) лікуються амбу-латорно. Залежно від стадії захворю¬вання місцеве лікування може бути кон¬сервативним і хірургічним.
Щкіру довкола фурункула змазують 1 % саліциловим спиртом, гібітаном і накладають на неї пов'язку з емульсією, що містить будь-який антибіотик (з гру¬пи пеніцилінів або синтоміцину). Де¬які хірурги рекомендують присипати фурункул кристалічним саліцилово-кис¬лим натрієм або саліциловою кислотою.
Під час лікування фурункула не ре¬комендується застосовувати зігрівальні компреси, бо вони розм'якшують шкіру і створюють сприятливі умови для роз¬множення інфекції. Не слід застосову¬вати також мазьові пов'язки (за винят¬ком мазей на водорозчинній основі, які містять антисептичні речовини — діок-сидонової, йодопіринової).
У початкових стадіях фурункул оп¬ромінюють кварцом, УВЧ.
Не дозволяється видавлювати фу¬рункул, бо це може призвести до поширення інфекції. Особливо небез¬печні ці маніпуляції на обличчі.
У період гнійного розплавлення шкіру довкола фурункула змазують 70 % спиртом або 3 %розчином йоду і пінцетом видаляють гнійний стрижень. Потім фурункул лікують так само, як звичайну гнійну рану.
За наявності загальної реакції орга¬нізму хворим внутрішньом'язово або внутрішньовенне вводять антибіотики, перорально — сульфаніламідні препа¬рати, полівітаміни, особливо аскорбі¬нову кислоту. У разі інтоксикації про¬водять детоксикаційну терапію.
На особливу увагу заслуговує лікуван¬ня фурункулів на обличчі (мал.67), особливо в ділянці носа і верхньої губи. Воно повинно проводитися в стаціо¬нарних умовах. Показане консерватив¬не лікування: великі дози антибіотиків, опромінення кварцом, УВЧ, спокій. За появи набряку обличчя, лімфангіту, лімфаденіту, головного болю, погано¬го самопочуття деякі хірурги рекоменду¬ють широке його розкриття, а також пе¬рев'язку v.angularis, яка йде по губно-носовій складці до очної щілини.