Гостра первинна правобічна нижньодольова пневмонія нез’ясованолї етіології
6. Коагулограма від 28.02.2001.
Відхилень не виявлено.
7. ЕКГ. Ритм синусовий, ЧСС 58/хв, вольтаж знижений. Висновок: дисметаболічна міокардіопатія.
Диференційний діагноз.
Провідним синдромом у курованої хворої, за яким і слід проводити диференційний діагноз, є гіпопітуїтарний синдром, що маніфестує ознаками недостатності щитовидної, надниркових та статевих залоз. Проте вкзана симптоматика може мати місце і при так званому неповному синдромі Schmidt-ІІ – недостатність щитовидної, статевих та наднирковаих залоз внаслідок аутоімунного враження вказаних залоз при непорушеній функції гіпофіза. Клінічно і гіпопітуїтаризм, і синдром Schmidt-ІІ проявляються астенією, адинамією, гіпотензією, аменореєю та ін. Однак при даному синдромі (особливо на початкових стадіях) можуть мати місце місцеві зміни з боку вражених залоз, що виявляються пальпаторно (збільшена ущільнена болюча щитовидна залоз) чи за допомогою узд, КТГ (та ж щитовидна залоза, наднирники, яєчники). Цього немає у нашої хворої. Найголовніше в дифдіагностиці – визначення вмісту в периферичній крові гіпофізарних тропних гормонів (АКТГ, СТГ, гонадотропінів): він різко зменшений при гіпопітуїтаризмі (і у нашої хворої) та різко збільшений (внаслідок спрацьовування механізму зворотньої петлі) при синдромі Schmidt-ІІ.
Схуднення, змарніння та астенізація, наявні у нашої хворої, можуть також мати місце і у випадку неврогенної анорексії (НА) та кахексії при злоякісних новоутворах (КЗН).
В анамнезі для НА характерним є психоемоційний стрес, тоді як при гіпопітуїтаризмі (як і у нашому випадку) – зв’язок із пологами; жіноча стать характерна для обидвох захворювань, так само, як і молодий вік хворих. Проте при НА вторинні статеві ознаки, статевий розвиток та потяг не порушені, тоді як при гіпопітуїтаризмі вторинні статеві ознаки та статевий потягзникають, статеві органи гіпоплазовані. Аменорея характерна для обидвох захворювань. Найціннішим в дифдіагностиці є: хронологія появи основних симптомів (при НА зниження апетиту та відраза до їжі з’являються першими і на кілька років випереджують аменорею, схуднення; останні симптоми з’являються першими при гіпопітуїтаризмі, при якому в пізніх стадіях приєднуються сниження апетиту та анорексія); визначення вмісту гіпофізарних гормонів в крові: при НА – норма, при пангіпопітуїтаризмі – різке зниженння (як і у нашому випадку).
Кахексія при ракових захворюваннях з’являється в пізніх стадіях на фоні симптомів враження основного органу переважно у хворих старечого та старшого віку, інволюція статевих органів, ступінь вираженості вторинних статевих ознак зпомірно знижений, проте ніколо не сягає такого рівня, як при гіпопітуїтаризмі (типове для даної хвороби і наявне у нашої хворої). Похудіння при раковій кахексії на кілька місяців випереджує гіпоплазію статевих органів, тоді як при гіпопітуїтаризмі (як і у нашому випадку) вказані ознаки з’являються одночасно. Зниження вмісту гіпофізарних гормонів в сироватці крові є типовим для гіпопітуїтаризму (наявне у нашому випадку) і ніколи не спостерігається при раковій кахексії.
Обов’язковим в даному випадку є проведення дифдіагностики післяродового гіпопітуїтаризу (
Щоденник.
Щоденник.
Клінічнийдіагноз(Diagnosis terminalis).
I)На основі скарг хворого на :1)Високу температуру до 38, 8С(гарячка)-типовий паталогічний процес під впливом пірогенів, який характеризується перебудовою центра терморегуляції і підвищенням температури тіла незалежно від температури навколишнього середовища. За етіологією лихоманки бувають інфекційні і неінфекційні. В механізмі розвитку лихоманок ведуча роль належить пірогенам, які поділяють на ендогенні та екзогенні. Останні виділяються в процесі життєдіяльності і розпаду мікроорганізмів. Ведучим серед них є ліпоїд А, який стимулює виділення макрофагами інтерлейкіну-1. Іл-ендогенний піроген, здатний безпосередньо впливати на ценр терморегуляції, а також зумовлює синтез ростагландинів в ендотелії судин, які володіють пірогенною активністю. Лихоманка, згідно Н. Р. Палєєвої, в більшості випадків є основним симптомом початку гострої пневмонії. В даного хворого температурна крива постійного типу(febris continua), тобто коливання між ранішньою і вечірньою температурою не перевищують 1С. Згідно досліджень професора Гутової лихоманка даного характеру зустрічається в 30-35% людей із захворюваннями дихальної системи.