Добро, зло, совість

Хвороблива совість жахливіша від будь-якого покарання. Є різноманітні заходи і "механізми" звільнення від мук совісті і самої совісті. Одні топлять її у вині, стають наркоманами, інші шукають забуття у розвагах і розпусті, треті з байдужістю ставляться до подій навколишнього світу. Заглушає голос совісті і шум кар'єризму, і суєта, і формалізм.

Але як охарактеризувати найвищу совість, совість справжньої моралі? Цю совість називають чистою, а її носіїв — людьми з чистою совістю, з чистим серцем. Для того щоб совість була чистою, ідеал повинен відповідати дійсності, людина повинна бути задоволена своєю діяльністю, почувати себе безгрішною. А чи не виникає за такого безпроблемного буття ситуація, коли совість просто не потрібна?

Гегель писав про людей, котрі залишаються несправжніми і пустими, хоч начебто І мають чисту совість. Така чистота, на його думку, "призводить до тільки і можливе почуття задоволення через споглядання своєї душі"

Справжню совість можна характеризувати як добру совість. Вона І в добрих справах, думках, словах, почуттях, стосунках. І вона тісно пов'язана з багатим внутрішнім світом Бути внутрішньо добрим досить важко. Часто за зовнішнім спокоєм людини ми не помічаємо, який драматичний й внутрішній світ, яка там відбувається боротьба, які ризиковані Іноді приймаються рішення

Моральна Істина не Існує у готовому вигляді, сама по собі вона кожного разу народжується в людині, об'єднавши при цьому мудрість І любов до світу.Такою людиною був відомий київський акушер-гінеколог Георгій Єрмолайович Рейн (1854—1942), У двадцять два роки він захистив дисертацію "До питання про видалення фібром матки через розтин черева". Під час Балканської війни Г Рейн на території Болгарії очолив лікувальний загін на 200 ліжок, де приймав не лише поранених росіян та болгар, а й полонених турків, згадують сучасники. З 1883 р. професор Г. Рейн працював у Києві Він заснував Київське акушерсько-гінекологічне товариство, очолював яке протягом 13 років І випустив у світ 12 томів праць. Георгій Єрмолайович спорудив у повіті акушерську клініку, а вираз "легка рука Рейна" став крилатим

У 1908— 1910 рр. Г Рейн на прохання Товариства Червоного Хреста тамував спалах холери на Донбасі та переміг епідемію. Саме цей видатний вчений висунув . пророчу думку про створення в Росії Міністерства народного здравія, але втілити в життя цю прогресивну Ідею Г Рейну не вдалося.

У 1917, а потім у 1919 рр. вчений повертається до Києва, щоб продовжити роботу за фахом На жаль, тут його чекало розчарування "Залишав я близький моєму серцю Київ з сумним передчуттям", — писав згодом Г Рейн Його подальший лікарський шлях пройшов через Константинополь, потім Софію, де лікар заснував кафедру акушерства, І закінчився у Ніцці. До останнього подиху Г Рейн служив суспільству

Добра совість "економна". Вона виконує велику внутрішню роботу, звільняючи суспільство від багатьох зусиль людина сама вершить над собою суд, сама себе контролює, виховує, оцінює, наказує Цікава життєва діалектика: щоб зменшити зовнішній контроль, критику, суд, повинні зростати самоконтроль, самокритика, самовиховання, тобто повинна розвиватися совість. Для отримання задоволення від спілкування кожний Із нас повинен показувати лише маленьку частину айсберга свого внутрішнього світу, залишати при собі численні переживання, труднощі, нещастя, долати злість.

Але якщо Існує добра совість, то чи може бути зла совість? Спостереження доводять, що у переважної більшості малолітніх злочинців важко виявити совість.

Думається, зла совість як така не Існує Інакше зло б не мало сили, яка б його стримувала. Совість як внутрішній контролер тісно пов'язана з суспільною свідомістю як зовнішнім моральним контролером. Але якраз через маніпуляцію суспільною думкою відкривається доступ до маніпуляцій совістю особистості, особливо коли вона недостатньо самостійна.

Адже у повсякденному житті важко відрізнити добро від зла. І тому необхідна совість, щоб самому розібратись у ситуації І прийняти моральні рішення.

У цьому плані варто звернутися до Історії життя та діяльності київського хірурга-благодійника Григорія Биховського (1861 — 1936) Вихованець університету Св Володимира, учень корифея хірургії Ф. Борнгаупта. За спогадами сучасників, Г. Биховський у 1898 р очолив благодійну Зайцевську лікарню на Олексивській вулиці (на межі Подолу та Курешвки) у Києві І майже безплатно тут працював чверть сторіччя