Добро, зло, совість

У філософському розумінні мораль — це сукупність поглядів, норм і правил поведінки людей та їхні якості, що оцінюються у відповідних специфічних категоріях, найважливішими із яких є добро, зло і совість.

Добро — соціальне значуща етична категорія для оцінки різних суспільних явищ і мотивів діяльності людей, яка акумулювала в собі такі важливі поняття, як справедливість, благо, обов'язок та ін. Відповідно і доброта, як емоційно-чуттєве відображення творчо-альтруїстичного змісту життя або як сформульований життєвий принцип, з давніх-давен вважалася вищою моральною цінністю. "Поважай ближнього як самого себе" — у різних варіантах ця заповідь зустрічається в етичних системах різних філософських і релігійних вчень.

Доброта є не тільки соціальне обумовленою моральною цінністю. У побутовій свідомості вона реалізується як мотив поведінки, як зміст дій, тобто вона пов'язана з відповідними соціальними потребами. Так, встановлено, що чим правдивіша людина, то більша у неї потреба у спілкуванні (комунікативний тип загальної емоційної спрямованості особистості) і у наданні допомоги оточуючим (альтруїстичний тип). З іншого боку, у добрих людей зазвичай відсутні або слабо виражені потреба в зовнішньому престижі, владарюванні, гедоністична потреба та акцентуація.

Доброта проявляється в трьох чітко окреслених іпостасях: милосерді, безкорисності і гуманності. Однак у різних людей ці якості можуть бути розвинуті неоднаково або проявлятися частково. Так, одній людині притаманні милосердя і гуманність, але разом з тим вона буде скупою і дріб'язковою. У такому випадку неминучий глибокий внутрішній конфлікт між бажанням допомогти іншій людині і прагненням не забути і не знецінити власні інтереси. Зрозуміло, що таку людину не слід вважати по-справжньому доброю.

В онтогенетичному розвитку доброта — найбільш ранній прояв чуттєвих систем та органів, генетично детермінована і соціальне закріплена; передається із роду в рід (за відсутності мутацій). І якщо, наприклад, совість важко знайти у маленьких дітей, то елементи доброти — можна. Проте теза, що "всі діти народжуються добрими", значною мірою не підтверджується сучасними дослідженнями у галузі медичної психології.

Виховання в родині, а потім самовиховання повинно давати таку "надбавку" до спадково набутої доброти, яка б одночасно посилила всі її складові. З дитинства необхідно створювати стереотипи реагування на ситуації, в яких вивіряється доброта; вони ж спрямовуються на конкретну ситуацію.

Доброта не окремо існуюча категорія, вона діалектично пов'язана зі своїм антиподом — злом (злобою) та її різноманітними проявами: недоброзичливістю, ворожнечею, жорстокістю, садизмом, помстою та ін. Тим важливіше у реальному житті вміти відрізнити добро від зла. Шлях до добра часто пролягає через зло. Для того щоб робити добро, нерідко доводиться бути немилосердним до себе; для того щоб не завдати страждань іншим, доводиться страждати самому, зберігаючи при цьому бадьорість духу і право чесно дивитися в очі людям (А. Мілтс, 1990).

Доброта може трансформуватись у злобу в ситуаціях, коли вона тривалий час не отримує відповідного резонансу в оточуючих. Так звані біоритми також можуть зумовлювати у кожної людини чергування добра і зла. І все ж таки, слід плекати саме почуття добра. Процитуємо формули добра трьох російських поетів, серед яких нам найбільше імпонують вислови Сергія Єсеніна та Євгена Винокурова. Подаємо їх мовою оригіналу.

"И зверья, как братьев наших меньших,

Никогда не бил по голове"

С. Єсєнін

• "Прости, добрым, без всяких причин "

Є. Винокуров

Трохи інакше розглядає категорію добра Станіслав Куняєв: