Застосування Лефлоцину при лікуванні гострого пієлонефриту
Оцінка ефективності лікування ґрунтувалася на вивченні клініко-лабораторних та мікробіологічних показників після 5 діб терапії. Основними клінічними та лабораторними параметрами, що характеризували активність запального процесу, були біль, дизурія, наявність симптомів інтоксикації (тахікардія, нудота, блювота, сухість у роті), температурна реакція, тіпанка, лабораторні показники (лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ, лейкоцитурія, рівень креатиніну крові), УЗО-моніторинг нирок.
Результати та їх обговорення
У результаті мікробіологічного дослідження 30 хворих на ГП виділено та ідентифіковано мікробний збудник у 25 (83,3 +- 7,0 %) із них. Аналіз антибіотикограм показав, що загальна кількість чутливих до Лефлоцину штамів становила 92,0 %. Нечутливими in vitro виявилися по одному штаму Enterobacter, Enterococcus та Pseudomonas.
У таблицях 1 та 2 представлені відповідно бактеріологічні та клінічні результати лікування. Лікування Лефлоцином мало виражений позитивний ефект у 76,7 +- 6,6 % хворих.
На 3–4-ту добу температура тіла знизилася до нормальної або субфебрильної, регресували тіпанка, біль у попереку та бокових ділянках живота, дизурія, симптоми інтоксикації. Лабораторний контроль засвідчив значне покращення загальних аналізів крові та сечі, а в окремих хворих — нормалізацію показників уже на 6-ту добу терапії. За результатами контрольного мікробіологічного дослідження спостерігалася стерилізація сечі. УЗО-моніторинг розмірів нирок і товщини ниркової паренхіми на 7-му добу зафіксував позитивну динаміку з наближенням цих показників до норми.
При задовільному результаті лікування у 13,3 +- 5,6 % хворих динаміка клініко-лабораторних показників була мінімальною, окремі симптоми захворювання, зміни лейкограми, лейкоцитурія зберігалися на момент контрольного обстеження. Спостерігалося зниження активності інфекційно-запального процесу за наявності патологічних змін у загальному аналізі сечі. Відмічалася стерилізація сечі або заміна умовнопатогенного мікроорганізму.
При незадовільному результаті лікування у 10,0 +- 4,5 % хворих зберігалася субфебрильна або фебрильна температура тіла. За лабораторними та бактеріологічними критеріями позитивна динаміка також не зафіксована. У двох пацієнток незадовільний результат лікування викликала наявність нечутливої до Лефлоцину флори. Це були штами Pseudomonas sрp. та Enterobacter spp. У третьому випадку покращення було відсутнє у пробах сечі як до, так і після лікування.
У інших чотирьох пацієнтів із групи, в якій не спостерігалося підвищення умовнопатогенних мікробів в сечі або визначене число колонієутворюючих одиниць не сягало діагностично значущих величин, отримано задовільні та добрі результати лікування. Останнє є додатковим свідченням широти спектра дії Лефлоцину, що включає ймовірних атипових збудників гострого пієлонефриту, яким є Mycoplasma hominis [5].Побічні дії при застосуванні Лефлоцину зафіксовані у 2 хворих (6,7 +- 1,4 %). Незначні диспепсія та головний біль не вимагали відміни препарату. Після корекції дієти скарги самостійно купувалися. Клінічно значущі зміни лабораторних показників крові та сечі, пов’язані з прийомом препарату, не спостерігалися. Необхідно також відмітити зручність прийому Лефлоцину — одноразовою добовою дозою, тому порушень у режимі прийому препарату не зафіксовано.
Висновки1. Клінічні дослідження, проведені з використанням клінічних і бактеріологічних даних, виразно продемонстрували ефективність та надійність препарату Лефлоцин (“Юрія-фарм”, Україна) при лікуванні хворих на гострий пієлонефрит. Антибактеріальна терапія Лефлоцином 500 мг в/в один раз на добу протягом 5 діб з подальшим переходом на пероральний прийом левофлоксацину забезпечила добрі та задовільні результати лікування у 90,0 ё 5,4 % пацієнтів.
2. Результати лабораторного вивчення антимікробної активності Лефлоцину свідчать про високу активність препарату щодо більшості збудників гострого пієлонефриту (92,0 ё 6,5 %).
3. Лефлоцин добре переноситься хворими. Незначні побічні дії препарату, виявлені у 6,7 ё 1,4 % хворих, не вимагали відміни препарату, застосування додаткової медикаментозної терапії та не супроводжувалися клінічно значущими змінами лабораторних показників.
4. Застосування Лефлоцину для емпіричної антибактеріальної терапії гострого пієлонефриту є етіологічно обррунтованим, високоефективним та безпечним, що у поєднанні з доступною ціною забезпечує оптимальний фармакоекономічний показник лікування.