Захворювання органів травлення у дітей старшого віку. Гастрит
Розрізняють антральний гастрит (пілородуоденіт, гастродуо-деніт), який за клінічними, функціональними і морфологічними змінами нагадує виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, і поширений гастрит (пангастрит). У дітей переважають поверхневий гастрит і гастрит з ураженням залоз без атрофії, справжня ахілія не зустрічається.
Методом діагностики морфологічних змін слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки є гастродуоденофіброскопія з прицільною біопсією. Освоюються методи радіотелеметрії, електрогастрографії, які дають змогу визначити рН, концентрацію хлору, ферментів, тиск у травному каналі, моторну функцію шлунка.
Хронічний гастрит слід диференціювати з виразковою хворобою, дуоденітом, ангіохолециститом, дискінезією жовчних шляхів, панкреатитом, хронічним апендицитом, кишковим лямбліозом, хронічним ентероколітом. Важливе значення має диференціація хронічного гастриту з функціональним розладом шлунка.
Лікування. Основний принцип лікування — створення оптимального загального режиму і режиму харчування, дієтотерапія, спрямована на механічне, хімічне і термічне щадіння слизової оболонки шлунка. В періоді загострення виключаються груба рослинна клітковина, гострі і смажені страви, тугоплавкі жири, копченості, прянощі й екстрактивні речовини, обмежується сіль. Через 3—4 тижні дієту розширюють залежно від секреторної функції шлунка. При гастриті з секреторною недостатністю до раціону включають сильні збудники секреції: м'ясні або рибні бульйони та овочеві супи, соуси, оселедець, нежирну шинку, негострий сир, яйця, масло, свіжий сир, пюре з відварених овочів і фруктів. З їжі виключають свіжий хліб, грубу рослинну клітковину, жирні сорти м'яса, копченості, гриби, консерви, маринади.
Дієтотерапія хронічного гастриту з підвищеною секреторною функцією включає незбиране молоко, вершки, вершкове масло, свіжий протертий сир, некислу сметану, кефір і кисле молоко, білий черствий хліб, білі сухарі, некруті яйця, варені нежирні м'ясо і рибу, зелень і овочі (крім капусти, щавлю, шпинату), солодкі ягоди і фрукти, киселі і желе, відвар шипшини, їжу треба приймати 5—6 разів на добу.
У комплексі лікування важливо використовувати вітаміни, які сприяють підвищенню процесів регенерації слизової оболонки шлунка. Показаним є парентеральне введення аскорбінової кислоти {5% розчин, 2 мл щодня), тіаміну (1 мг 6 % розчину через день), піридоксняу (1 мл 5 % розчину через день, чергу• вати з тіаміном), нікотинової кислоти (1 мл і % розчину), всередину— рибофлавіну (по 2-5 мг 3 рази на день). Широко використовують метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) по 0,025-0,05 г 3 рази на день після приймання їжі протягом 30-40 днів. Корисно призначати лимонний, журавлиний, гранатовий соки, які розводять водою, капустяний сік по 1/3—1/2 склянки З рази на день до приймання їжі.Медикаментозна терапія. При зниженій секреторній функції шлунка призначають соляну кислоту з пепсином, бетацид або ацидин-пепсин по 1/2—1 таблетці 2—3 рази на день під час їди, перед цим розчинивши таблетку в третині склянки перевареної води. Можна застосовувати натуральний шлунковий сік по 1 столовій ложці 3 рази на день за 10—15 хв до їди. Лікування ферментними препаратами і соляною кислотою здійснюють протягом 3—6 тижнів. При явищах супутнього ураження кишок, печінки показаними є абомін (сичуговий фермент) по 25 000— 50 000 ОД 3 рази на день, холензим по 0,25—0,5 г 3 рази на день. Корисно призначати сік подорожника (1 десертна—1 столова ложка 3 рази на день) або плантаглюцид (1/2—1 чайна ложка гранул, які розводять у чверті склянки води, 3 рази на день за ЗО хв до їди) протягом 3—4 тижнів. При супутньому пригніченні функції підшлункової залози рекомендують ферменти (панкреатин, панзинорм, фестал, дигестал, мезим-форте, солімаза, ораза). З метою підвищення опірності організму і посилення репаративних процесів слизової оболонки шлунка показані метилурацил по 0,2—0,5 г 3 рази на день після їди, екстракт алое (1 мл підшкірне) протягом 3—4 тижнів, апілак по 0,01 г 3 рази на день (таблетки під язик).
При підвищеній секреторній функції шлунка застосовуються антациди — речовини, що нейтралізують надмірну кислотність шлункового вмісту. Доцільно призначати альмагель по 1/2— 1 чайній ложці 3 рази на день за ЗО хв до їди і перед сном (після прийняття ліків дитина повинна лягти на спину, потім на бік, на живіт, щоб препарат рівномірно розподілився на поверхнї слизової оболонки шлунка), фосфалюгель, магнію оксид. Складний механізм дії має вікалін; його приймають по 1/2—1 таблетці 3 рази на день після їди, запивають половиною склянки теплої води, лікування триває 1—2 міс. Вікалін не можна призначати одночасно з лугами, атропіном.
При больовому синдромі показаними є но-шпа, папаверин, платифілін, баралгін.
Фізіотерапевтичні методи лікування включають солюкс, парафінові або озокеритові аплікації, електрофорез новокаїну, УВЧ, діатермію на надчеревну ділянку. Рекомендують застосовувати також ультразвук, діадинамотерапію (струми Бернара), які не мають теплової дії.