Захворювання периферичної нервової системи
3ахворювання периферичної нервової системи серед дорослого населення складають близько 50 % усіх захворювань.
Периферична нервова система складається головним чином з відростків нервових клітин. Це насамперед спинномозкові нерви, що утворюються з волокон трьох категорій: 1) з волокон переднього корінця (radix anterior); 2) з волокон заднього корінця (radix posterior) — периферичних відростків клітин міжхребцевих вузлів (g.intervertebrale); 3) із симпатичних волокон, що є аксонами симпатичних клітин, розташованих у бокових рогах. Виходячи з міжхребцевого отвору, спинномозковий канатик поділяється на 4 гілки: 1) задні (ramus posterior), що іннервують глибокі м'язи шиї та спини, шкіру потилиці, задньої поверхні шиї та спини; 2) передні гілки (ramus anterior) утворюють чотири сплетення, з яких походять периферичні нерви поясів і кінцівок: шийне сплетення (plexus cervicalis), плечове сплетення (plexus brachialis), поперекове сплетення (plexus lumbalis) і крижове сплетення (plexus sacralis); передні гілки 3 — 11-го грудних сегментів утво¬рюють міжреброві нерви; 3) оболонка гілка (ramus meningeus), чутлива за функцією, повертається у хребтовий канал і бере участь у формуванні оболонного сплетення; 4) білі сполучні гілки (ramus communicantes albi), що спрямовуються до паравертебрального симпатичного ланцюжка.
На протязі спинномозкових нервів розрізняють такі від¬діли: корінець, міжхребцевий вузол, канатик, сплетення, перифе¬ричні нерви. Стовбур периферичного нерва на всьому його протязі вкриває фіброзна оболонка — епіневрій. Нервовий стовбур ді¬литься на пучки волокон, що в свою чергу вкриті щільною сполуч¬ною тканиною — периневрієм. Проміжки між нервовими волок-і нами, вкритими шваннівськими оболонками, заповнені сполучною тканиною — ендоневрієм.
Клінічна класифікація захворювань периферичної нервової системи, грунтується на Міжнародній класифікації хвороб Десятого перегляду і побудована за анатомічним принципом. Усю різноманітність патології периферичної нервової системи згруповано в п'яти розділах даної класифікації. І розділ включає вертеброгенні ураження периферичної нервової системи. Її розділ стосується патології на рівні нервових корінців, вузлів, сплетень, головним чином запального і травматичного характеру. У 111 розділі класифікації в окрему групу віднесені захворювання, що характеризуються множинністю ураження корінців і периферичних нервів. У IV розділі об'єднані ураження окремих периферичних нервів травматичного, компресійно-шіемічного та запального генезу. До V розділу класифікації ввійшли патології черепних перців.
Залежно від локалізації ураження серед захворювань перифе¬ричної нервової системи розрізняють невропатії (неврити) — ураження одного нерва; невралгії, поліневропатії (поліневрити) множинне ураження нервів; радикулопатії (радикуліти) — ураження спинномозкових корінців; плексити ураження сплетень, гангліоніти ураження вузлів.
За останні роки доведено, що в разі ураження різних відділів периферичної нер¬вової системи запальні явища практично відсутні. Підґрунтям інфекційних невритів є ішемічні, токсичні та обмінні порушення або їх поєднання. Тому ураження перифе¬ричних нервів з переважною дегенерацією волокон і за наявності рухових, чутливих і вегетативних розладів останнім часом називають не невритами, а невропатіями, множинне ураження нервів — поліневронатіями, а ураження спинномозкових корінців — радикулопатіями. Серед захворювань периферичної нервової системи найчастіше зустрічаються радикулопатії ураження корінців в екстрадуральній ділянці; ураження їх в інтрадуральній ділянці має назву менінгорадикулопатій.
Серед етіологічних чинників слід назвати остеохондроз хребта, аномалії розвитку, інфекції, інтоксикації, травми, метаболічні порушення. У більшості випадків захворювання виникає за умови поєднання впливу кількох несприятливих чинників: ендогенних (остеохондроз, цукровий діабет, токсикоз вагітних, злоякісні утворення) і екзогенних (інфекція, інтоксикація, переохолодження, фізичне навантаження). Мононевропатії можуть виникати внаслідок здавленим нервів фіброзними або кістково-м'язовими утвореннями, їх називають тунельними невропатіями. Розвиток захворювань периферичної нервової системи може зумовлювати і спадкова схильність:
Патоморфологічні зміни за наявності захворювань периферич¬ної нервової системи насамперед охоплюють оболонку нервового волокна, яка спочатку набрякає, а потім у ній виникає періаксональний процес, або сегментарна демієлінізація. У разі невралгії, відносно легкого перебігу невропатії, поліневроиатії процес обмежується тільки змінами мієлінової оболони. Важкий клінічний перебіг невропатії, поліневропатії за наявності випадання функції того чи іншого нерва може супроводжуватись явищами некробіозу нервових волокон. У сполучній тканині розвиваються ексудація, периваскулярний набряк, інфільтрація оболонок елементами крові, що посилює дисциркуляцію і розвиток внутрішньостовбурової гіпертензії.Наступна фаза регенерації починається під час затухання гостроти процесу: зменшується внутрішньостовбуровий набряк, судинно-ексудативні реакції, із проксимальної частини осьового циліндра відбувається безперервне розростання нервових волокон.