Інфекції сечових шляхів у дітей та дорослих

N30.4 Променевий цистит

N30.8 Інші цистити

N30.9 Цистит не уточнений

Збудники. Збудником інфекцій сечових шляхів найчастіше є мікробна грам негативна флора. Етіологічним чинником також може бути віруси, найпростіші, гельмінти, внутрішньоклітинні збудники та зоонозні інфекції. Діагностичні критерії. Безсимптомна бактеріурія документується за наявності в середній порції ранішньої сечі бактеріурії понад 104-105 мікробних тіл/мл (МТ/мл) за відсутності інших клініко-лабораторних ознак захворювання сечовидільної системи. Симптом верифікується при наявності одного того ж збудника в 2-3 послідовних дослідженнях. Найчастіше зустрічається у хворих на цукровий діабет, за наявності сечового катетера, у дітей (у 1% дівчаток в дошкільному віці і 5% до 15 років) та в похилому віці (частіше у жінок). У 2/3 дівчаток з безсимптомною бактеріурією в подальшому спостерігається маніфестна інфекція сечових шляхів під час вагітності. Ризик народження дитини з низькою вагою від матері з бактеріурією складає понад 50%. При цукровому діабеті безсимптомна бактеріурія у жінок нерідко ускладнюється інфекцією нижніх сечових шляхів, у чоловіків - простатитом. Як і за наявності інфекції сечових шляхів, безсимптомна бактеріурія у більшості випадків представлена грам негативною флорою, насамперед, E. Coli. Безсимптомна бактеріурія також діагностується за наявності Klebsiella, Proteus, Pseudomonas, Enterococcus i Staphylococcus epidermalis (останній частіше у немовлят і дорослих жінок). Вивчення титрів антитіл в крові до виявленого збудника є додатковим методом діагностики.

Інфекцію нижніх сечових шляхів (ІНСШ) діагностують за наявності клінічної симптоматики разом з бактеріурією 103 МТ/мл і вище. ІНСШ включає: гострий уретральний синдром (понад 2 місяці - хронічний) і гострий цистит (понад 3 місяці - хронічний). Уретральний синдром документується на підставі частих болючих сечовипускань (особливо на початку сечовипускання), дизурії, імперативних потягів до сечовипускання разом з бактеріурією 10?-105 МТ/мл та нейтрофільною (більше, ніж 50% нейтрофілів) лейкоцитурією. У хлопчиків уретральний синдром найчастіше виникає за наявності фімозу, баланіту, баланопоститу, у підлітковому віці із початком статевих зносин та в похилому віці при краурозі препуціальної тканини. У дівчаток найчастіше уретральний синдром зустрічається при вульвовагініті, на початку статевих зносин, у жінок похилого віку із краурозом вульви та наразі швидко переходить в цистит. У дітей дошкільного віку цистит зустрічається у 8% дівчаток і 1,5% хлопчиків, найбільша частота спостерігається в періоді від 15 до 30 років, потім знов зменшується.Цистит діагностується на підставі тих же клініко-лабораторних проявів, болю над лоном разом з бактеріурією в понад 105 МТ/мл в середній порції сечі, або 103 МТ/мл і вище при заборі сечі катетером або будь якої бактеріурії, визначеної методом надлобкової пункції, а також нерідко супутньої еритроцитурії. Разом з тим, наявність клінічних проявів при менший бактеріурії може свідчити про латентну інфекцію сечових шляхів. Запалення сечового міхура, на відміну від паренхимних органів, не супроводжується фебрильною температурою. Тривалість клінічних симптомів за наявності циститу складає: потрібність у відпочинку у ліжку - півдоби, неможливість роботи - 1,5 доби, понижена працездатність - 2-3 дні, наявність скарг - до 6 днів. Пієлонефрит (ПН) відноситься до інфекції верхніх сечових шляхів. ПН документується на підставі екстраренальних симптомів - фебрильна температура тіла, інтоксикація, болі в області живота або попереку, нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ і ренальних ознак - бактеріурії понад 103 МТ/мл, нейтрофільної лейкоцитурії, мікропротеїнурії (хибної - за рахунок лейкоцитурії та істинної - за рахунок протеїну Тома-Хосфола), pH>6,5, позитивного тесту на нітрити (ентерококи і стафілококи не перетворюють нітрати на нітрити, цей тест є також хибнопозитивним при прийомі феназопиридину), позитивного тесту на естеразу лейкоцитів, а також наявності після сьомого дня хвороби бактерій, що покриті антитілами (БПА). При супутній інфекції нижніх сечових шляхів нерідко спостерігається дизурія та болючі сечовипускання.

Найчастіше збудником ПН є кишкова паличка, протей, клебсіела та сапрофітний стафілокок. Інфікування може відбуватися гематогенним шляхом, тоді збудник локалізується переважно у корковому шарі нирки, та висхідним. В цьому разі ураження виникає первинно у мисках та чашечках. Така картина спостерігається при рефлюксах, у тому числу внутрішньониркових. Канальцеве ураження супроводжується істиною тубулярною мікропротеїнурією на відміну від бактеріального гематогенного ураження нирок.

Рецидив гострого ПН документується за наявності клініко-лабораторної симптоматики та виявленні того ж самого збудника, що й у дебюті захворювання. Реінфекцію визначають за наявністю ознак ПН при виявленні іншого серотипу або іншого інфекційного агента при бактеріологічному аналізі сечі.

Гострий ПН вважається первинним (неускладненим) за наявності анатомічно та фізіологічно нормального сечового тракту, нормальної функції нирок і відсутності порушень механізмів захисту (наприклад, при цукровому діабеті, імунодепресивній терапії).