Лептоспіроз (Leptospirosis)
У більшості хворих видужання настає на 3—4-й тиждень хвороби, проте ще тривалий час спостерігається м'язова слабість, астенія. У частини хворих виникають рецидиви (по 3—4), перебіг яких легший, ніж основного періоду хвороби, але видужання настає пізніше — на 8—12-му тижні. Виписують хворих за умови повного клінічного видужання не раніше як після 10-го дня нормальної температури тіла, при нормальних показниках загального дослідження крові, сечі. Доцільно, щоб перед випискою хворі були оглянуті окулістом і невропатологом.
Ускладнення. Характерними ускладненнями лептоспірозу є ураження очей — ірит, іридоцикліт, увеїт, які виникають найчастіше через 3—4 тижні від початку хвороби. У гострому періоді хвороба може ускладнюватися недостатністю нирок або нирок і печінки, уремією, кровотечами, міокардитом, набряком мозку, пневмонією, недостатністю кровообігу.
Прогноз у разі безжовтяничної форми і відсутності ускладнень, як правило, сприятливий. Основною причиною летального наслідку є недостатність нирок або нирок і печінки, рідше — лептоспірозна геморагічна пневмонія, тяжка форма менінгоенцефаліту. Летальність становить близько 1—3 %, але під час епідемічних спалахів може досягати ЗО—35 %.
Діагноз. Опорними симптомами клінічної діагностики лептоспірозу є гострий початок хвороби, гарячка, біль у м'язах, особливо литкових, гепатоспленомегалія, жовтяниця, геморагічні прояви (висип), симптоми ураження нирок (олігурія), іноді менінгеальні ознаки, склерит, лейкоцитоз, значно збільшена ШОЕ. Важливе значення мають дані епідеміологічного анамнезу. Звертають увагу на такі передумови, як можливість професійного характеру захворювання у працівників підприємств м'ясообробної промисловості, зооферм, тваринницьких господарств, у ветеринарії та ін., можливість зараження під час купання, мисливства, рибальства, сільськогосподарських робіт у заболочених місцевостях. У містах зараження часто може бути пов'язане з вживанням продуктів харчування, забруднених сечею інфікованих тварин.
Специфічна діагностика ґрунтується на виявленні лептоспір, їхніх антигенів або антитіл до них. Матеріалом для лабораторного дослідження є кров, сеча, цереброспінальна рідина. Протягом перших п'яти днів хвороби лептоспіри можна виявити під час мікроскопії цитратної крові у темному полі зору або при посіві по 0,2—0,5 мл крові у 5—10 пробірок з живильним середовищем, яке містить інактивовану сироватку крові, з наступною (через місяць) повторною мікроскопією у темному полі зору. Мікроскопія осаду сечі може мати позитивний ефект, якщо її проводять з 8—10-го дня протягом 3 місяців від початку хвороби, а цереброспінальної рідини — з 15—20-го дня хвороби. Для підтвердження клінічного діагнозу найбільш широко використовують серологічне дослідження з метою виявлення аглютинінів і лізинів, які з'являються в крові хворих вже з 5—6-го дня хвороби. Це реакції мікроаглютинації і лізису. Діагностичним титром є 1 : 100, дослідження проводять з парними сироватками крові хворого (інтервал 3—7 днів). Іноді використовують РНГА.Біологічна проба застосовується обмежено, оскільки більшість патогенних для людини лептоспір (крім L. icterohaemorrhagiae, L. pomona, L. bataviae) у тварин захворювання не спричиняє. Кров, цереброспінальну рідину, сечу хворого вводять внутрішньо-очеревинно гвінейським свинкам, і вже на 2—3-й день після зараження в перитонеальному ексудаті можна виявити лептоспір.
Диференціальний діагноз. У початковому періоді лептоспірозу його диференціюють з грипом, інфекційним мононуклеозом, Ку-гарячкою, тифопаратифозними хворобами, геморагічною гарячкою з нирковим синдромом, вірусним гепатитом. Від грипу лептоспіроз відрізняється відсутністю катаральних проявів з боку верхніх дихальних шляхів, раннім збільшенням печінки і селезінки, ознаками порушення функції нирок.
На відміну від інфекційного мононуклеозу при лептоспірозі не розвивається ангіна, нехарактерне значне збільшення лімфатичних вузлів, хоч в окремих випадках можливий мікрополіаденіт. Принципову відмінність мають зміни в периферичній крові. У разі інфекційного мононуклеозу на тлі лейкоцитозу помітно збільшена кількість лімфоцитів і моноцитів (а не нейтрофілів, як при лептоспірозі), вміст яких може досягати 80 % і більше, виявляються атипові мононуклеари.
При Ку-гарячці слабко виражені ознаки ураження нирок і геморагічний синдром, нехарактерні інтенсивна міальгія, жовтяниця, склерит, менінгеальний синдром, в крові виявляється лейкопенія з нейтропенією.
Від тифопаратифозних хвороб лептоспіроз відрізняється бурхливим розвитком токсичного синдрому, ранньою появою поліморфного висипу, значною міальгією, синдромом ураження нирок.
Від геморагічної гарячки з нирковим синдромом лептоспіроз відрізняється вираженим гепатолієнальним синдромом, більш інтенсивною міальгією, частішим ураженням центральної нервової системи. Вирішальне значення мають специфічні методи діагностики.