Медична психологія в контексті сучасної лікувальної практики

Важливим принципом медико-психологiчних дослiджень виступає системний аналiз складного опосередкування психiки людини її дiяльнiстю, спiлкуванням з iншими людьми, способом життя взагалі. Змiни в психiцi людини та її поведiнцi, спровокованi хворобою, в першу чергу, опосередковуються особистiсними якостями, системою взаємин, їх цiлiснiстю, рiвнем розвитку, темпераментом i структурою її мотивацiйної сфери. Важливо зазначити, що хвороба, впливаючи на психiку, виразніше виявляє тi її характеристики, якi при здоровому функцiонуваннi психiки дослiджувати особливо важко.

Взаємна зумовленiсть психологiчних особливостей хворого i характеристик його захворювання виявляється на прикладi формування характерологiчних рис хворих на епiлепсiю. Для бiльшостi з них притаманнi надмiрна педантичнiсть, лицемірство у поєднаннi з жорстокiстю i байдужiстю. Один iз напрямiв медико-психологiчних дослiджень полягає саме у порiвняннi таких груп людей, оскiльки з’ясування комплексу факторiв, що протистоять патогенному впливу захворювання на поведiнку i психiку людини, визначення особистiсних параметрiв стiйкостi до хвороби можуть вiдiгравати провiдну роль у розвитку комплексу профiлактичних заходiв.

Надзвичайно важливими є дослiдження впливу психiки на виникнення, перебiг i лiкування заxворювання. Значення психiчного фактора в етiологiї захворювання виявляється при дослiдженнi психогенних розладiв, серед яких особливе мiсце посiдають неврози. Вивченням цiєї патології займаються рiзнi фахiвцi: лiкарi, психологи, фiзiологи, бiохiмiки. Запропонована патогенетична концепцiя неврозiв, що ґрунтується на теорiї взаємин особистостi, дає змогу показати, що клiнiчнi форми неврозiв є результатом порушення особливо значущих взаємин людини, якi призводять до виникнення внутрiшньоособистiсного конфлiкту, тип якого вiдповiдає основним формам неврозiв. Неврози розглядаються як одна з моделей хронiчного емоцiйного стресу, що дозволяє усвiдомити характер їх зумовленостi, для яких провiдним етiологiчним фактором є психологiчний.

Значно меншою мірою дослiджено значення психiчного фактора у виникненнi iнших психiчних розладiв. Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що у виникненнi тяжких психiчних захворювань (шизофренiя, манiакально-депресивний псиxоз) психотравмуючi обставини виступають пусковим механiзмом, а соцiально-психологiчне оточення, умови життя та виховання iстотно впливають на перебiг захворювання i його прогноз.

Вивчення психiчних змiн за рiзних соматичних захворювань i дослiдження ролi психiчного фактора у виникненнi психiчних розладiв вiдображенi у психосоматичному напрямі медицини. Дослiдження “особистих профiлiв” допомагає виявити схильнiсть до виникнення певного соматичного захворювання. Так, уже створенi профiлi особистостi хворих з бронхiальною астмою, виразковою хворобою, гiпертонiєю.

Комплексне дослiдження складних психосоматичних проблем є одним iз найактуальнiших завдань медичної психологiї, яке вимагає виявлення власне психологiчних аспектiв зв’язку психiчного i соматичного. Велике значення у дослiдженнi цих взаємозв’язків мають дослiдження психологiчного стресу. Особливе мiсце серед медично-психологічних проблем посiдає проблема алкогольної, наркотичної, медикаментозної залежності, значну роль у розвитку якої вiдiграють соцiально-психологічнi фактори. Психiка людини — це фактор, який не тiльки сприяє виникненню захворювання, а й забезпечує стiйкiсть до нього, пiдвищує опiрнiсть i посилює боротьбу з хворобою. Такi якості особистості, як критичнiсть, емоцiйно-вольова стiйкiсть, фрустрацiйна толерантнiсть запобігають руйнівному впливу багатьох хворобливих станiв, допомагають людині знайти конструктивний вихiд з психотравмуючих життєвих обставин.Провiдну роль дослiджень особистостi, системи її взаємин, вивчення механiзмiв психологiчного захисту хворої людини визнають практично усi психологи, якi працюють у цiй галузi. Однак медична практика сьогоднi ще не завжди готова прийняти i використати данi психологiчних дослiджень у постановцi клiнiчного дiагнозу. Iнодi психологiчнi показники дають змогу оцiнити стан людини ранiше, нiж за допомогою фiзiологiчних проб.

Слiд зазначити, що змiни у перебiгу психiчних процесiв часто передують появi клiнiчних симптомiв захворювання. Дуже важливо навчитися їх виявляти та iдентифiкувати. Вивчення ролi психологiчних факторiв у виникненнi хвороби, її перебiгу та лiкуваннi, оволодiння спецiальними методами аналiзу особистостi хворої людини допомагають глибше зрозумiти джерела i причини захворювання, точнiше поставити дiагноз i допомогти у виборi методiв лiкування.

Особлива складнiсть i водночас важливiсть проблеми розмежування норми i патології психiки виявляється у раннiй дiагностицi психiчних захворювань, в її суміжних станах. Значення середнiх психологічних величин, аналогічно з тими, які у соматичнiй медицинi характеризують норму показниками температури, частоти пульсу та дихання, висоти кров’яного тиску, дозволяють відстежувати показники психомоторних реакцiй, кiлькiснi та якiснi характеристики розумового розвитку. Ці динамiчнi величини змiнюються залежно вiд обставин у рiзнi моменти життя людини, а їх коливання дозволяють своєчасно виявити патологію розвитку.