Методика обстеження дитини і семіотика основних захворювань
Загальна методика обстеження дитини
Методика обстеження дитини має свої особливості, вона вимагає від лікаря або фельдшера не тільки міцних знань, а й уміння знайти підхід до дитини і викликати у неї та її батьків довір'я до себе. Розмову з матір'ю маленького пацієнта та з самим пацієнтом не можна замінити ніякою найдосконалішою технікою, ніякими лабораторними обстеженнями. Саме з розмови повинно починатися обстеження дитини. Воно складається з анамнезу (розпитування матері або рідних, а також самої дитини) і об'єктивного обстеження.
План збирання анамнезу. Спочатку доцільно зібрати анамнез; у матері абo батька, а потім доповнити його розмовою з хворою дитиною, у разі потреби — віч-на-віч. Бажано, щоб у кабінеті, в якому ведеться прийом дітей, були іграшки для дітей різного віку. З'ясувавши ім'я, прізвище і вік дитини, найкраще починати збирання анамнезу з розпитування матері, терпляче вислухати все, що вона вважає за потрібне розповісти лікарю про хворобу своєї дитини. Після цього слід додатково розпитати, коли і як почалося захворювання, як воно проявлялося і розвивалося, яке проводилося лікування і якою була його ефективність. Дуже важливо зібрати функціональний анамнез: уточнити можливі порушення функції центральної нервової системи, ендокринної системи, органів дихання і серцево-судинної системи, органів травлення та інших органів і систем, що розвинулися через захворювання дитини до моменту її обстеження.
Зібравши анамнез (історію) захворювання (anamnesis morbi), з приводу якого дитина та її батьки звертаються за допомогою, лікар або фельдшер, починає збирання анамнезу життя (anamnesis vitae). При цьому уточнюють такі моменти: кількість попередніх вагітностей та пологів у матері, число викиднів, а також причини передчасного переривання вагітності, яким був перебіг цієї вагітності.
Якщо мати хворіла під час вагітності, то чим і яким був перебіг захворювання; яку вона виконувала роботу на виробництві, чи стикалася з шкідливими речовинами та факторами (наприклад, радіацією, рентгенівським випромінюванням, електромагнітними коливаннями ультрависокої частоти), чи закінчилася вагітність в строк, якими були пологи.
Особливої уваги заслуговує перебіг періоду новонародженості: стан дитини після народження, антропометричні показники маси тіла і зросту, наявність родової травми, асфіксії, перенесені захворювання періоду новонародженості, стан пупкової ранки, вигодовування. Розпитують, як вигодовували дитину — по годинах чи безладно, з нічною перервою чи без неї, коли введено прикорм та догодовування, який прикорм мала дитина, коли її відлучено від грудей, з якого часу немовля одержувало соки, вітаміни, зокрема вітамін D, якою була дієта протягом першого року життя і в наступні роки, як годували дитину перед початком захворювання і під час нього.
Далі розпитують про фізичний і психічний розвиток дитини: коли почала тримати голову, самостійно сидіти, стояти, ходити, як розвивалася мова, а також збирають відомості про різні навички і вміння. З'ясовують, які захворювання перенесла дитина, який їхній перебіг і як вони піддавалися лікуванню; чи немає венеричних захворювань у сім'ї, які матеріально-побутові умови сім'ї, де росте дитина. Необхідно вивчити культурні та гігієнічні навички В сім'ї, умови виховання, поведінку дитини в сім'ї та в дитячому колективі.
Дуже важливо зібрати епідеміологічний, імунулогічний та алергологічний анамнез: перенесені інфекційні захворювання і контакти з інфекційними хворими протягом останніх двадцяти одного дня, які профілактичні щеплення було зроблено дитині, чи вводилися імунні сироватки, чи не було у неї проявів алергії, реакції на харчові продукти, лікарські засоби тощо.
Генетичний анамнез включає відомості про спадкові хвороби у дитини і родичів, стан здоров'я батьків. Зібравши анамнез життя, приступають до об'єктивного обстеження.
Об'єктивне обстеження дитини завжди починають з оцінки її загального стану і положення тіла. Далі вимірюють масу тіла, зріст, окружність голови, грудної клітки, живота. Оглядають шкіру, слизові оболонки, грудну клітку, живіт, кінцівки. Огляд дитини починається з того моменту, я к вона з'являється в полі зору медичного працівника. Для огляду дитину краще покласти на сповивальний столик або на канапу. Рекомендується повністю роздягати пацієнта для огляду.
Медичний працівник повинен дбати про те, щоб не злякати дитину. Не потрібно негайно роздягати її, спочатку слід провести попередній загальний огляд і завоювати довір'я дитини, після чого роздягти її і провести детальний огляд усього тіла. Всі фізичні дослідження, які можуть спричинити біль або зумовити неприємні відчуття, краще проводити наприкінці огляду (визначення симптомів Ортнера, Пастернацького, огляд порожнини рота і глотки за допомогою шпателя).Далі здійснюється обмацування (пальпація) шкіри, підшкірної основи, м'язів, лімфатичних вузлів. Досліджують органи дихання, серцево-судинної системи, органи травлення, сечовиділення, нервову та ендокринну системи, органи чуттів (огляд, пальпація, перкусія, аускультація}, проводять функціональні і додаткові обстеження.