Місце лапароскопічної хірургії в оперативній гінекології
За наявності однокамерних гладкостінних кістом великих розмірів з однорідним рідинним вмістом і позитивними результатами додаткових методів обстеження (ФГС, ІРС, СА-125) цілком доцільним є лапароскопічне втручання. Нами проведені дві такі операції — прості серозні цистаденоми об’ємом 3000 мл і 8000 мл. Спостерігалися значні технічні складності при створенні пневмоперитонеуму введенням першого оптичного троакара. Перфорація пухлини проводилася 5-міліметровим троакаром зі швидкою заміною стилета на аспіратор, потім повна аспірація вмісту кісти і відсікання від ніжки зі збереженням невеликої частини тканини яєчника без внутрішньої капсули. Евакуація капсули кісти здійснювалася через розширений до 20 мм троакарний отвір.
При дермоїдних кістах розміром понад 10–15 см у діаметрі, коли контейнерна евакуація проблематична, проводити лапаротомію недоцільно.
Лапароскопія відіграє важливу роль в діагностиці і лікуванні зовнішнього генітального ендометріозу. Особливо це стосується так званих малих і середніх форм ендометріозу у жінок, що страждають на неплідність. При плановому оперативному лікуванні ми вважаємо за доцільне призначення короткого курсу гормонотерапії цій категорії хворих у доопераційному періоді, а після видалення вогнища рекомендуємо таким жінкам вагітніти з призначенням у другу фазу препаратів прогестерону. За тяжких форм ендометріозу після повного видалення ендометріоїдного вогнища доцільним є призначення аналогів гонадотропінів РГ.
На особливу увагу заслуговують лапароскопічні операції при фіброміомі матки. Протягом 50 років постійно збільшується число гістеректомій, що на сьогодні є найбільш поширеними операціями не лише в гінекології, але й серед загальнохірургічних операцій. До лапароскопії вдаються і при здійсненні консервативної міомектомії (такі операції проведені у 38 пацієнток). Вилучення видалених вузлів проводиться як через кольпотомний отвір, так і штопором через передню черевну стінку при невеликому розширенні троакарного отвору. Важливим моментом при виконанні цієї операції варто вважати відновлення всіх дефектів міометрію за допомогою лапароскопічних швів, тому що великі площі коагуляційного некрозу на матці істотно впливають на перебіг післяопераційного періоду.
Необхідно враховувати, що при доброякісних пухлинах матки має місце гіпотонія детрузора, різний ступінь опущення сечового міхура, запальні зміни слизової оболонки сечового міхура, гіперактивність сечового міхура. Функціональні зміни нижніх сечовивідних шляхів, які виникають у результаті росту фіброміоми матки, впливають на характер і ступінь відновних процесів у післяопераційному періоді [5]. Тому всім хворим з фіброміомою матки до і після операції були виконані спеціальні дослідження нижніх сечовивідних шляхів — урофлуометрія, за показаннями — цистометрія і профілометрія. Проведені дослідження були підставою для вибору оперативного лікування.Широко застосовується лапароскопічна асистенція при екстирпації матки через піхву. Особливо в тих випадках, коли необхідно провести корекцію уретероцеле, ентероцеле, цистоцеле з видаленням придатків і різних видів укорочування зв’язок. У тих випадках, коли необхідність у піхвовому етапі операції відсутня, виконується звичайна лапароскопічна гістеректомія з або без придатків. Якщо шийка матки без патологічних змін, у жінок до 40 років виконується надпіхвова ампутація матки з евакуацією тіла матки через кольпотомний отвір. На підставі власного досвіду ми вважаємо, що за відсутності можливості марцеляції вилученого препарату недоцільно витягати через піхву матку розмірами понад 9–10 тижнів. Це може бути причиною додаткової травми м’яких тканин піхви і сусідніх органів.
В останні роки в літературі обговорюються питання про можливість проведення лапароскопії у жінок, які перенесли одну чи більше лапаротомій. Із 610 пацієнток, яким проводилися лапароскопічні операції, у 154 в минулому були проведені ті чи інші оперативні втручання на органах черевної порожнини, а у деяких — від 3 до 5 лапаротомій. Тільки в одному випадку виникла необхідність у переході до відкритої лапаротомії. Ми переконані, що перенесені раніше оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого таза, а також наявність спайкового процесу не є протипоказанням для проведення лапароскопічних операцій.
Лапароскопія є обов’язковим методом діагностики при аномаліях розвитку внутрішніх статевих органів для подальшого визначення плану лікування таких хворих. Разом зі співробітниками кафедри факультетської хірургії № 1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця проведено хірургічне лікування і реабілітацію хворих з аплазією піхви і матки (синдром Mayer-Rokitansky-Kuster-Hanser). Суть операцій полягала в реконструкції анатомічних структур статевих органів жінки хірургічним методом, а також регуляції ендокринних, нейроваскулярних, психологічних розладів з метою максимального відновлення (до природного рівня) сексуальної функції. У хворих виконувалася лапароскопічна вагінопластика із сигмовидної кишки. Оцінку функціональних результатів операції і, відповідно, сексуальної функції визначали методом опитування й анкетування. Для цих цілей використовували модифіковану GRISS-анкету (The Golombon Rust Inventory of Sexual Satisfaction). Отримані результати після проведення операції дозволяють вважати, що застосована лапароскопічна вагінопластика є методом вибору хірургічного лікування у пацієнток з агенезією піхви [3, 6].