Місце лапароскопічної хірургії в оперативній гінекології

Для розтину тазових абсцесів при вираженому спайковому процесі ми неодноразово застосовували метод введення пальця хірурга в черевну порожнину через 10-міліметровий троакарний отвір у надлобковій ділянці. У деяких випадках, на відміну від дистантного пальпаторного сприйняття інструментом, тільки безпосередня тактильна чутливість пальця дозволяє визначити справжні границі між маткою, інфільтрованою стінкою сигмоподібної кишки і власне стінкою абсцесу. Під контролем пальця є можливість розділити зазначені утворення, розкрити і дренувати абсцес без травми сусідніх органів і без переходу до лапаротомії.

З метою проведення візуального контролю за перебігом післяопераційного періоду в черевній порожнині і корекції лікування у 9-ти хворих були проведені динамічні лапароскопії з санацією черевної порожнини і роз’єднанням “свіжих” спайок на другу і четверту добу після операції. Динамічну лапароскопію проводили під внутрішньовенним знеболюванням. Через “старі” отвори в черевній стінці тупо вводили оптичний і маніпуляційні троакари. Операцію завершували створенням гідроперитонеума: озонований фізрозчин 400 мл з додаванням гідрокортизону 125 мг.

Результати лікування засвідчили, що на 2–3-тю добу з моменту лапароскопії відмічено поліпшення загального стану, нормалізація температури, зменшення больового синдрому, зниження кількості ексудату з черевної порожнини, відбулися позитивні зміни в гемограмі. Дренажні трубки з черевної порожнини видаляли на 2–3-тю добу в залежності від ступеня тяжкості запального процесу, дренаж з дугласового простору видаляли на 3–4-ту добу після операції. На 6–9-ту добу хворі в задовільному стані виписувалися додому. Рецидиви запальних захворювань після ендоскопічних операцій у наших спостереженнях були відсутні. Вагітність наступила у 3-х пацієнток. У двох з них оперативне втручання виконувалося з приводу гнійного сальпінгіту, в однієї — з піосальпінксами.

Таким чином, при лапароскопічному лікуванні гострих запальних процесів застосування озонованих розчинів для аквадисекції й аспіраційно-промивного лаважу порожнини малого таза прискорює позитивний ефект лапароскопічного лікування при зниженні курсової дози антибіотиків і дезінтоксикаційної терапії, а пролонгована (динамічна) лапароскопічна санація тазових абсцесів з цілодобовим лаважем малого таза озонованими розчинами в окремих випадках дозволяє зберегти репродуктивні органи.

Оперативне лікування лапароскопічним доступом у плановому порядку виконано у 348 хворих (57 %) — з приводу доброякісних новоутворень матки, придатків і у зв’язку з безплідністю трубного та перитонеального характеру (консервативна міомектомія, надпіхвова ампутація матки, гістеректомія, вентрофіксація матки лапароскопічним шляхом, лапароскопічна стерилізація, різні модифікації операцій на трубах і яєчниках).

З планових лапароскопічних втручань найбільш ефективною є операція видалення параоваріальної кісти — вилущування капсули з мезосальпінксу і коагуляція судинної ніжки. Ця органозберігаюча операція дозволяє відновити і зберегти нормальні анатомічні взаємини в малому тазі і максимально швидко повернути пацієнтку до працездатності. Середній ліжко-день при таких операціях — 1,6.Досить поширеною є лапароскопія в хірургічному лікуванні доброякісних пухлин яєчників. Для виключення злоякісності процесу в області придатків усім хворим перед плановою операцією потрібно обов’язково проводити комплексну ультразвукову діагностику, фіброгастроскопію (ФГС), іригоскопію (ІРС) і визначення онкомаркерів СА-125, СА-19-9. При доброякісних новоутвореннях яєчників обсяг операції визначається індивідуально. Найчастіше виконується резекція яєчників, оваріо-, аднексектомія. Ретроспективний аналіз віддалених результатів виявив безліч негативних наслідків однобічної оваректомії. При ендоскопічному втручанні з приводу доброякісних новоутворень яєчників практично завжди існує можливість залишити хоча б невелику візуально здорову частину оперованого яєчника. До цього і варто прагнути.

У трьох випадках ендоскопічні операції виконувалися нами для видалення кіст і кістом у вагітних у I і II триместрах (15, 18 і 20 тижнів вагітності). Особливість операції полягає у введенні троакарів у нетипових місцях епігастральної області, вкрай обережної маніпуляції інструментами без дотику до вагітної матки і контейнерної евакуації вилучених новоутворень яєчників. Розроблено методики ведення до- і післяопераційного періоду у вагітних жінок. Згідно з літературними даними [2, 4] протипоказаннями до лапароскопічних операцій з приводу новоутворень яєчників є підозра на малігнізацію пухлини, наявність метастазів і великі розміри пухлини.

У наших спостереженнях в шести випадках була підозра на малігнізацію кістоми яєчника як діагностична знахідка під час операції. В усіх випадках була виконана однобічна аднексектомія з наступною контейнерною евакуацією за допомогою пластикових пакетів з-під систем для гемотрансфузій, що відзначаються особливою міцністю. Гістологічні висновки в двох випадках — межові пухлини, у чотирьох спостереженнях — грубопапілярні цистаденоми. Таким чином, обсяг операцій у молодих жінок був виправданий.