Неспецифічний цистит

При гострому циститі проводиться диференційна діагностика з туберкульозом, раком сечового міхура, доброякісною гіперплазією і раком простати, каменем інтрамурального відділу сечовода, захворюваннями сечівника, міхурово-сечівникового сегмента, дивертикулом сечового міхура, нейрогенною дисфункцією сечового міхура, захворюваннями органів тазу.

Гострий апендицит клінічно може протікати, як гострий цистит при тазовому положенні червоподібного відростка, коли можуть спостерігатися дизурія, мікрогематурія, незначна лейкоцитурія. Однак гострий неускладнений цистит не супроводжується змінами в формулі крові та лейкоцитозом.

Лікування

Лікування гострого циститу може бути як амбулаторне, так і стаціонарне, спрямоване на ліквідацію ряду етіологічних та патогенетичних факторів.

Хворим призначають спокій, молочно-рослинну дієту з виключенням гострих приправ, консервів, м’ясних відварів, прийом достатньої кількості рідини (сечогінні трави, чай, мінеральна вода, ягідні морси, киселі). Показані (крім випадків геморагічного циститу) теплові процедури — сидячі ванни, грілка, теплові мікроклізми та спринцювання відварами трав, фізіотерапевтичні процедури.

Симптоматично, з метою полегшення проявів хвороби призначають неспецифічні протизапальні препарати — анальгін, диклофенак, кеторолак; спазмолітики — дротаверин (но-шпа), екстракт красавки у свічках; або комбінації спазмолітиків з анальгетиками — баралгін, спазган тощо.

З урахуванням етіологічної структури збудників гострого циститу проводиться пероральна антибактеріальна монотерапія, яка починається емпірично після взяття сечі для культурального дослідження.Для жінок високоефективними є короткі курси антимікробних препаратів, що позитивно характеризуються низькою вартістю та незначною кількістю небажаних реакцій. Проте необхідно враховувати потенційні додаткові витрати, пов’язані з невдалим лікуванням або рецидивами, що виникають при короткостроковій терапії. Необхідно також зважати на потенційні психологічні аспекти лікування разовою дозою у тому розумінні, що симптоми можуть не регресувати за 2–3 доби, і у хворої може виникнути помилкове враження щодо “недостатності” лікування. Американська та Європейська Асоціації урологів розробили рекомендації, що базуються на доказах. У висновках наголошується, що хворі реагують на терапію одноразовою дозою менш ефективно, ніж на той самий антибіотик, але застосований довше, хоча доведено, що об’єктивно ефект є рівноцінним. Найбільш вивчений у Європі препарат — бісептол (30 рандомізованих досліджень). Існує положення, що антибіотик являється першочерговим для емпіричної терапії тільки тоді, коли відсоток резистентності уропатогенів до нього менший за 10–20 %. На жаль, за даними вивчення цього питання у нашому регіоні, резистентність патогенної урофлори до бісептолу набагато перевищує 20 %, і тому його використання недоцільне.

Доведено, що фторхінолони еквівалентні бісептолу, якщо призначаються у 3-денному режимі. Доказів ефективності більшого терміну застосування фторхінолонів не існує, але в клінічній практиці найчастіше для всіх груп антибіотиків використовується 5–14-денна схема. Із фторхінолонів ефективними є: норфлоксацин та пефлоксацин 0,4 г 2 рази на добу, офлоксацин 0,2–0,4 г 2 рази на добу, ципрофлоксацин 0,25–0,5 г 2 рази на добу. Ефективний також амоксицилін/ клавуланова кислота 0,375 г 3 рази на добу. Інші бета-лактамні антибіотики менш ефективні (рандомізовані дослідження не проводилися).

Нітрофурани вимагають подальших досліджень і ще не можуть розглядатись як засіб для короткотермінової терапії. Рекомендується як мінімум 7–денний курс (фурамаг — 1 капсула 3 рази на добу).Альтернативним антибіотиком є монурал (фосфоміцин). Його застосування протягом 1–2 діб дозволяє ліквідувати симптоми захворювання у більшості хворих. Добова доза — 3,0 г, приймається ввечері перед сном.

За відсутності регресу явищ гострого циститу протягом 3–8 діб проводять заміну антибіотика або призначають комбіновану антибактеріальну терапію з урахуванням даних антибіотикограми сечі.

Макрогематурію при гострому геморагічному циститі лікують гемостатиками (етамзилат натрію, амінокапронова кислота, вікасол), переважно в стаціонарних умовах, з метою виключення онкоурологічних захворювань проводять поширене обстеження.

Інстиляції сечового міхура показані тільки при затяжних циститах, ліквідації залишкових явищ гострого циститу, при хронічному циститі, для регенерації слизової оболонки сечового міхура при хімічному, термічному та променевому циститах. Для інстиляцій використовують 2 %-ний колоїдний розчин коларголу (для знеболюючого ефекту — у суміші з 0,5–1 %-ним новокаїном), лікувальні олії з шипшини, обліпихи, суміш ектерициду з гідрокортизоном; суміш гідрокортизону 2 мл, димексиду 10–20 %-ного — 10 мл, новокаїну 0,5–1 %-ного — 10–20 мл.