Неспецифічний цистит

Клінічна картина

Головними симптомами гострого циститу, як і хронічного у стадії загострення, є часте і болюче сечовипускання, часто з імперативними позивами та нетриманням сечі, болі в ділянці сечового міхура (лобкова ділянка та промежина), сечівника. Майже у 40 % жінок з гострим циститом спостерігається макрогематурія, але цей симптом не розглядається як показник ускладненої інфекції. Інтенсивність болю не завжди відповідає вираженості морфологічних змін слизового шару сечового міхура і залежить від типу вищої нервової діяльності та ступеня підвищення тонусу детрузора (аж до тенезм).

При фізикальному огляді спостерігається болючість при пальпації над лоном, у жінок пальпація сечівника через піхву болюча, може бути гіперемований зовнішній отвір сечівника.

Геморагічний цистит характеризується наявністю у сечі домішків крові (можуть бути згустки), некротичний — некротизованих фрагментів слизового шару сечового міхура. Ятрогенне походження хімічного і термічного циститів пов’язане із введенням хімічно агресивної рідини (частіше — спиртового розчину йоду) або занадто підігрітої рідини. Променевий цистит виникає внаслідок променевої терапії ділянки тазу.

У чоловіків цистит може бути тільки вторинним і найчастіше є частиною симптомокомплексу гострого простатиту.

Для гострого циститу у жінок характерна тенденція до частого рецидивування, а також можливість ускладнення висхідним пієлонефритом. Наявність температурної реакції та симптомів інтоксикації свідчить про ускладнення гострим висхідним пієлонефритом або про порушення цілісності слизового та м’язового шарів сечового міхура (виразковий та некротичний цистит).Некротичний цистит — найбільш тяжка форма гострого циститу, зустрічається досить рідко. Його виникнення пов’язане зі здавленням задньої стінки міхура і судин у поєднанні з інфекцією, введенням в сечовий міхур концентрованих розчинів хімічних речовин. Для даного стану характерним є: висока температура тіла, виражена інтоксикація аж до септичного шоку, олігурія, анурія. Сеча мутна, з неприємним запахом, з домішками крові, фібрину, фрагментами слизового шару. При перфорації сечового міхура розвиваються явища сечового перитоніту або тазової сечової флегмони.

Діагностика

Лабораторне дослідження хворих на цистит включає:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі (бактеріурія, лейкоцитурія, еритроцитурія). Лейкоцитурія виявляється у всіх порціях сечі.

Відсутність лейкоцитурії суперечить діагнозу гострого циститу і ставить його під сумнів (за винятком випадків шийкового циститу);

- бактеріологічне дослідження при гострому циститі, коли збудники та профілі їх антимікробної чутливості передбачувані, не обов’язкове, при хронічному — обов’язкове. Традиційний стандарт для діагностично значимої бактеріурії Ћ 105 колонійутворюючих організмів (КУО)/мл встановлений понад 40 років тому. Пізніші дослідження показали, що такий стандарт не відповідає практичним вимогам, якщо його застосовувати у випадках гострого інфекційно-запального процесу. Так, майже від 1/3 до 1/2 випадків гострого циститу демонструють бактеріурію менше 105 КУО/мл. Отже, для діагностики гострого циститу необхідно використовувати критерій Ћ 103 КУО/мл.

Для діагностики циститу застосовують також УЗД — для оцінки стану нирок, сечоводів, сечового міхура і простати. Екскреторна урографія виконується тільки у випадках хронічного циститу та затяжних випадках гострого циститу. Цистоскопія проводиться тільки при хронічному циститі, а також показана після регресу симптомів гострого геморагічного циститу. Інструментальні дослідження при гострому циститі протипоказані і виконуються тільки при затяжному перебігу запального процесу (понад 2–3 тижні).

При гострому циститі у жінок обов’язковими є огляд зовнішнього отвору сечівника та вагінальне обстеження. За наявності вагінальних та уретральних виділень, герпетичних ерозій, гіперемії хворі підлягають обстеженню у гінеколога на захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Для жінок із загостренням хронічного циститу обов’язкова консультація гінеколога та обстеження на ЗПСШ.