Перебіг бронхіальної астми у певних груп пацієнтів

Риніти є частим супутнім захворюванням у хворих на астму. Такі алергени, як домашній пил, тваринні подразники, рідше — пилок, аспірин та інші нестероїдні протизапальні препарати, можуть подразнювати як ніс, так і бронхи. Дослідження зв’язку між виникненням риніту та астми свідчать, що при загостренні астми часто спостерігається загострення риніту. У 75 % пацієнтів з алергічною і у 80 % — з неалергічною астмою наявні симптоми інтермітуючого та персистуючого риніту. Обидва ці захворювання визначаються як запальні ураження дихальних шляхів, але вони мають певні відмінності в механізмах, клінічних проявах та виборі методу лікування. Хоча запалення слизових оболонок носа і бронхів у цих хворих є подібним, що підтвержується інфільтрацією еозинофілів, опасистих клітин та Т-лімфоцитів, механізм обструкції дихальних шляхів є різним, що пов’язано з їх різною структурою. Так, при ринітах обструкція зумовлена, в основному, гіперемією судин, а при астмі провідну роль відіграє скорочення м’язів бронхів. Запалення слизової оболонки при астмі призводить до злущення епітелію, потовщення ретикулярного шару базальної мембрани та гіпертрофії м’язів бронхів. При персистуючому риніті злущення епітелію, як правило, не спостерігається. Лікування риніту покращує перебіг астми (рівень доказів А). Такі протизапальні препарати, як ГКС, кромони, антагоністи лейкотрієнових рецепторів і антихолінергічні препарати, є ефективними як при астмі, так і при ринітах. Хоча відмінності в лікуванні цих захворювань все ж таки існують: окремі препарати є ефективними виключно при ринітах (альфа-агоністи), інші — лише при астмі (бета-агоністи). Окремі препарати, такі як Н1-агоністи, є більш ефективними при ринітах, ніж при астмі (рівень доказів А).

Синуїт є ускладненням інфекції верхніх дихальних шляхів, алергічного риніту, поліпів та інших форм обструкції носа. Як гострий, так і хронічний синуїт можуть провокувати астму. Діагноз синуїтів вимагає рентгенографічного підтверження, так як їх клінічні прояви недостатньо специфічні. Антибіотикотерапія при синуїтах асоціюється з короткочасним чи середньотривалим покращенням симптомів. Ця терапія є ефективною, якщо антибіотики приймають протягом не менше 10 днів (рівень доказів В). Лікування також має включати місцеві деконгестанти та місцеві ГКС. Хоча ця терапія при астмі є додатковою.

Поліпи носа часто виявляють у хворих з бронхіальною астмою та ринітами. Дана патологія може супроводжуватися непереносимістю аспірину. Частіше поліпи вперше виявляються у хворих віком понад 40 років і переважають у пацієнтів з негативними шкірними тестами. У різних дослідженнях частота поліпозу у хворих астмою коливається від 7 до 15 %, з більшою частотою у осіб старше 50 років. Ці самі дослідження свідчать, що 36–96 % пацієнтів з непереносимістю аспірину мають поліпи і 29–70 % пацієнтів з поліпами направляються в ЛОР відділення чи алергологічні клініки з проявами алергії у вигляді астми. Діти з носовими поліпами повинні бути обстежені на предмет виключення муковісцидозу та синдрому “імобільних війок”. Поліпи ефективно лікуються системними та місцевими глюкокортикоїдами. Пацієнти з хронічною обструкцією носа, що існує незважаючи на лікування, можуть мати позитивний результат від проведення хірургічного лікування, хоча його роль вивчена недостатньо.

Професійна астмаПрофесійна астма є найбільш розповсюдженим професійним захворюванням органів дихання в індустріально розвинених країнах. Причиною розвитку професійної астми є дія професійних алергенів. Дане захворювання можуть викликати понад 300 агентів. Основні сфери діяльності та професії, пов’язані з високим ризиком виникнення професійної астми, — це працівники сільського господарства, маляри, двірники.Є два типи професійної астми — імунологічно зумовлена та неімунологічна. Імунологічно зумовлена астма зустрічається частіше і характеризується наявністю латентного періоду, який може тривати від кількох місяців до кількох років. Механізми сенсибілізації організму в більшості випадків невивчені, але IgE зумовлені реакції присутні в обох варіантах. Неімунологічна астма не має латентного періоду. Типові ознаки астми — обструкція та гіперреактивність — з’являються у попередньо здорових осіб протягом 24 годин після дії високих концентрацій подразників (газів, органічних чи хімічних речовин) і тривають не менше 3 місяців. Діагноз професійної астми слід припускати у всіх випадках вперше виявленої астми чи при погіршенні перебігу астми у дорослих. Встановлення професійної природи астми вимагає анамнестичного підтверження. Враховуючи соціальний та економічний аспекти цього діагнозу та часто — необхідності зміни роботи, він потребує об’єктивного підтверження. Одним із методів є моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ) не менше ніж 4 рази на день протягом 4 тижнів, з яких 2 тижні — робочі. Цей метод часто може виконуватися самостійно; зміни в ПШВ, пов’язані зі зміною роботи, підтверджують, що це саме професійна астма. Коли діагноз встановлено, ідеальним лікуванням є уникання контакту з алергеном. Однак професійна астма може тривати кілька років після припинення дії причинного агента, особливо якщо симптоми астми спостерігалися протягом тривалого часу до зміни роботи. Продовження дії причинного агента може призвести до погіршення перебігу і виникнення потенційно фатальних загострень, зменшення можливості ремісії і постійно погіршеної функції легень. Медикаментозне лікування подібне до лікування інших форм астми, але значно ефективнішою є елімінація причинного фактора. Хворі потребують консультації спеціалістів з професійних захворювань. Атопія і куріння можуть підвищувати ризик професійної астми. Найважливішим методом первинної профілактики є елімінація чи зменшення експозиції алергенів та дотримання гігієни праці.

Респіраторні інфекції