Перебіг бронхіальної астми у певних груп пацієнтів
Вагітність
Перебіг астми у вагітних часто змінюється і пацієнти можуть потребувати корекції лікування. Ретроспективні і проспективні дослідження стверджують, що протягом вагітності приблизно у 1/3 хворих перебіг астми погіршується, у 1/3 покращується і у 1/3 не змінюється. Лікування астми у вагітних є дуже важливим, тому що поганий контроль над симптомами астми негативно впливає на плід: зростає перинатальна смертність та частота передчасних пологів, частіше спостерігається знижена маса плоду, тоді як перинатальний прогноз для дітей, які народилися від матерів, у яких астма піддавалася медикаментозній корекції, не відрізняється від дітей, що народилися від здорових жінок. Тому використання медикаментів для лікування астми виправдане навіть у тих випадках, коли їх безпечність при вагітності не є повністю доведеною. Вважається, що більшість препаратів, які використовуються для лікування астми та ринітів, за винятком альфа-адреноміметиків, бромфеніраміну і епінефрину, не мають значного впливу на плід. Вживання теофілінів (контроль концентрації в крові обов’язковий!), натрію кромоглікату, інгаляційних беклометазону дипропіонату та бета-2-агоністів не супроводжувалося негативним впливом на плід. Інгаляційні кортикостероїди (ІКС) ефективно попереджують загострення БА, особливо у вагітних (рівень доказів В).Для уникнення гіпоксії плоду всі загострення БА повинні інтенсивно лікуватися. Лікування має включати бета-2-агоністи короткої дії, введені за допомогою небулайзера, кисень, за необхідності — системні глюкокортикоїди. У позаприступному періоді лікування має спрямовуватися на контроль симптомів та підтримку нормальної функції легень. При плануванні вагітності та в період вагітності необхідно обговорити з майбутніми мамами можливості лікування та безпечність більшості антиастматичних препаратів.
Хірургія
Гіперчутливість бронхів, бронхообструкція та гіперсекреція слизу сприяють інтра- та післяопераційним респіраторним ускладненням у хворих з астмою. Ймовірно, ці ускладнення залежать від багатьох факторів, зокрема, від тяжкості перебігу астми, часу оперативного втручання, типу операцій (оперативні втручання на грудній клітці та верхньому відділі живота супроводжуються більшим ризиком), типом анестезії (більш небезпечним для даних хворих є загальний наркоз з інтубацією).Оцінка перебігу астми та визначення легеневої функції необхідно проводити за кілька днів до оперативного втручання, що дозволило б відкоректувати лікування. Якщо у хворого об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) < 80 % від найкращого індивідуального показника, хворому рекомендовано за кілька днів до операції провести лікування коротким курсом глюкокортикостероїдів (ГКС) для зменшення бронхообструкції (рівень доказів С).До того ж, пацієнтам, що отримували системні ГКС протягом останніх 6 місяців, оперативні втручання повинні проводитися під прикриттям системних ГКС (гідрокортизон в дозі 100 мг кожні 8 годин довенно), які відміняють протягом 24 годин після оперативного втручання. Більш тривале їх використання може призвести до погіршення загоєння рани (рівень доказів С).
Фізична активність
Для більшості хворих з БА фізична активність є важливим тригером у виникненні приступу астми. Для окремих пацієнтів це єдиний подразник, який викликає приступ астми (бронхообструкція виникає раптово через 30–45 хвилин після фізичного навантаження); цей стан називають астмою фізичного навантаження. Окремі форми фізичного навантаження (наприклад, біг) є потенційно сильнішим тригером. Астма фізичного навантаження (АФН) може з’являтися в різних кліматичних умовах, але її частота істотно вища при вдиханні сухого та холодного повітря. АФН не є окремою формою астми, а лише одним із проявів гіперчутливості бронхів. Вона часто свідчить про недостатній контроль астми, тому при призначенні протизапальної терапії симптоми, викликані фізичним навантаженням, зникають. У пацієнтів, у яких дане лікування не зумовило послаблення симптоматики астми і клінічні прояви після фізичного навантаження є єдиним проявом хвороби, інгаляція бета-2-агоністів короткої дії перед фізичним навантаженням є найефективнішим методом профілактики загострень бронхіальної астми. Багато медикаментів, такі як натрію кромоглікат, недокроміл, антихолінергічні, теофіліни, ІКС, антигістамінні, антилейкотрієнові, бета-2-агоністи тривалої дії, ефективно усувають симптоми АФН. Доведено, що теплий і вологий клімат також зменшують частоту і тяжкість приступів бронхіальної астми. Важливим аспектом лікування є тренування, яке покращує стан серцево-легеневої системи без значного впливу на функцію легень, але невідомо, чи зумовлено це покращенням якості життя (рівень доказів В). Зважаючи на можливість ефективного лікування АФН, хворі не повинні уникати фізичного навантаження. Крім того, у хворих з АФН тренування підвищує толерантність до фізичного навантаження, відповідно приступи астми розвиваються тільки при високому рівні фізичного навантаження.
Риніт, синуїт, поліпи носа та приносових пазухЗахворювання верхніх дихальних шляхів впливають на функцію нижніх дихальних шляхів у пацієнтів з астмою. Хоча механізми цих захворювань вважаються подібними, на даний час вони недостатньо вивчені. Нещодавні дослідження продемонстрували провідну роль ринітів, синуїтів, поліпів носа та приносових пазух в патогенезі астми.