Реабілітація дітей з атопічним діатезом
Атопічні захворювання — це генетично детерміновані алергічні захворювання, що реалізуються в дитячому віці, мають тенденцію до рецидивуючого перебігу, песимістичний щодо повного одужання прогноз. На сьогодні патогенез таких атопічних захворювань, як бронхіальна астма, атопічний дерматит, полінози, кропивниця тощо, до кінця не з’ясований. Поширеність атопічних захворювань у країнах Європи протягом останніх 20 років збільшилася вдвічі. За даними сучасних епідеміологічних досліджень, поширеність бронхіальної астми та атопічного дерматиту серед дітей м. Києва становить близько 7 % [1, 9, 10].
За сучасними даними [3, 6, 7], основою атопії є вроджена генетично-детермінована гіперпродукція IgE (реагінів, атопінів) внаслідок підвищення функціональної активності Т-хелперів ІІ типу, особливостей цитокінової регуляції та будови клітинних мембран, метаболізму ейкозаноїдів, інактивації біологічно активних речовин, вегетативної регуляції тощо. На сьогодні під терміном “атопічний діатез” (АД) розуміють фоновий, донозологічний, клінічно без- або малосимптомний стан схильності організму до розвитку алергічних хвороб. Частота атопічного діатезу в популяції становить 40–60 % [5].
Клінічними проявами схильності дитини до алергічних захворювань є легкі, транзиторні алергічні реакції на харчові продукти, побутові алергени, медикаменти, вакцини, укуси комах, хімічні речовини тощо, нестійкий характер випорожнень переважно з домішками слизу, “географічний” язик, епізоди нежиті з водянистими виділеннями, повторні явища бронхообструкції та стенозів гортані при ГРВІ, еозинофілія. Частими проявами АД у дітей є повторні, транзиторні шкірні висипання, запрілості за відсутності дефектів догляду за дитиною, сухість шкіри, гнейс.
Відомо, що у переважної більшості дітей, які хворіють на атопічні захворювання, прояви АД верифікуються вже з перших місяців життя. Педіатр, або лікар загальної практики, сімейної медицини є спеціалістом, який діагностує перші прояви АД, — виявлення алергічного генотипу дитини. Неадекватна лікарська тактика щодо дитини з алергічним генотипом протягом першого року життя та в ранньому дитячому віці може призвести до реалізації АД в атопічні захворювання різних локусів організму, яким притаманний хронічний (часом довічний) та інвалідизуючий перебіг.
Одним із шляхів зниження рівня атопічних захворювань дітей та дорослих є розробка та впровадження у практичну медицину профілактичних програм, у тому числі програм реабілітації дітей з АД. На сьогодні розроблено ряд підходів щодо реабілітації дітей з АД з метою попередження реалізації того чи іншого алергічного захворювання. В числі реабілітаційних заходів, окрім загальнооздоровчих програм, рекомендується низка спеціальних призначень.
Антигістамінні препарати
Найчастіше під час маніфестації проявів АД призначають коротким курсом антигістамінні препарати. Відомі 3 фази дії цих засобів — терапевтична, фаза звикання та фаза зворотного ефекту з можливим розвитком алергічних реакцій на самі препарати, що зумовлює необхідність їх частої заміни. Ці засоби є симптоматичними, монотерапія цими препаратами не усуває всього комплексу патологічних змін, характерних для періоду маніфестації АД. Антигістамінні препарати І–ІІІ поколінь мають ряд побічних властивостей, а сучасні антигістамінні препарати ІІІ покоління ще мало вивчені педіатрами, їх застосування рекомендовано дітям старше 12 років.
Антимедіаторні та мембрано-стабілізуючі препарати
На сьогодні відомі антимедіаторні засоби широкого спектра — препарати антилібераційної дії. Найчастіше при частих маніфестних проявах АД застосовується кетотіфен (задітен), що перешкоджає дегрануляції опасистих клітин, нейтрофілів. Дітям із АД антилібератори слід призначати з метою попередження реалізації атопічних захворювань курсами від 1 до 3 місяців на фоні елімінаційної дієти.
Слід зазначити, що медіатори, ліберацію яких неселективно гальмують протягом тривалого застосування мембраностабілізатори — інтал, кетотіфен, задітен, налкром, беруть участь не тільки в регуляції процесу запалення, а й у багатьох процесах в організмі. Ці препарати однобічно впливають на динамічну регуляцію “цитокінової мережі” у дітей з АД. Таким чином, використання антилібераторів може бути лише етапом у реабілітації дітей з АД.Під час реабілітації дітей з АД доцільним є проведення імунореабілітаційних заходів у зв’язку з наявністю відхилень в імунному статусі у зазначеної категорії дітей [5]. З цією метою застосовують курсове призначення імуномодулюючих засобів, вітамінних препаратів, рослинних адаптогенів, мікроелементів, фітотерапії, фізіотерапії, ЛФК, масажу, санаторно-курортного лікування. Серед препаратів, що використовують для імунореабілітації у дітей, зокрема при АД, є рослинні імуномодулятори (корінь солодки, ехінацея пурпурна, спіруліна тощо), адаптогени (елеутерокок, китайський лимонник, радіола, женьшень), бактеріальні імуномодулятори (бронхомунал, рибомуніл, імудон, IRS-19) та препарати різних груп (вобензим, кверцетин, рутин, левамізол, дибазол, метилурацил, натрію нуклеїнат, пентоксил тощо).