Рентгеноанатомія

Контрастне дослідження кістково-суглобного апарата і м'яких тканин створюється за спеціальними показниками в хірургічних, ортопедичних і онкологічних клініках.З метою контрастування застосовуються масляні і водяні высокоатомні контрастні речовини, а також низькоатомні газоподібні речовини. Для контрастування пазух, суглобних порожнин застосовуються высокоатомні контрастні речовини (водяні — йодогност, сергозин, білітраст, кардіотраст, урографин, уроселектан, діодтраст, гепак, діодон і ін.; масляні — йодоліпол, ліпоідол, ліпоідин, йодипін і ін.) і газоподібні (повітря, кисень, вуглекислий газ, закис азоту).

Для контрастування м'яких тканин (підшкірної і міжм’язевої жирової клітковини, сухожиль і м'язів) використовують газоподібні контрастні речовини, перераховані вище.

Для контрастного дослідження кровоносних судин кінцівок і тулуба прибігають до введення водяних розчинів дийодованих та трийодованих складних солей органічних кислот (кардіотраст, діодтраст, уроселектан ).

Методики рентгенологічного дослідження

Анатомічна своєрідність черепа, що складається з великого числа складних по будові кісток, що проекційно нашаровуються одна на другу, вимагає при його рентгенологічному дослідженні застосування значного числа проекцій.

Знання залежності одержуваних рентгеноанатомічних даних від застосовуваних проекцій дозволяє одержати максимальну інформацію при мінімальному числі доцільно обраних укладок.

Правильне трактування рентгенограм у нормі і при патології можливі тільки з урахуванням індивідуальних варіантів будови і вікових особливостей черепа в рентгенівському зображенні. У зв'язку з цим при рентгеноанатомічному аналізі ми будемо зупинятися на зазначених питаннях.

Розрізняють оглядові і прицільні рентгенограми черепа. Більшість з них необхідно робити за допомогою відсіваючої сітки, з використанням касет розмірами 13 Х 18, 18 X 24, 24 X 30 см. На кришці касети для точності укладання і центрування доцільно накреслити дві взаємно перпендикулярні лінії, що перетинаються в центрі касети і поділяють її на чотири рівних прямокутники.

Для одержання прицільних рентгенограм використовують тубуси, що обмежують пучок променів. Фокусна відстань при виконанні оглядових рентгенограм звичайно досягає 1 м, а при виконанні прицільних — вибирається в залежності від поставленої задачі. Для строгого дотримання кутів нахилу голови укладання потрібно здійснювати за допомогою кутоміра, крім того, потрібно мати спеціальний набір кутових підставок.

Тому, що голова стосовно тулуба вільно рухається, отже для правильності укладань і дотримання кутів нахилу користаються основними площинами. Розрізняють три основних площини голови: сагітальну, горизонтальну і фронтальну, котрі проводяться через визначені анатомічні орієнтири черепа.

Серединна сагітальна площина проходить спереду назад через середину лобово-носового шва, по сагітальному шві до зовнішнього потиличного виступу і поділяє голову на праву і ліву половини.

Горизонтальна площина називається площиною фізіологічної горизонталі, тому що вона розташовується паралельно горизонту при фізіологічному положенні голови — погляді, спрямованому вдалину. Площина фізіологічної горизонталі проходить через нижній край очниці і верхній край зовнішнього слухового отвору. Вона поділяє голову на верхній і нижній відділи.

Фронтальна площина зветься площиною вушної вертикалі тому, що вона при фізіологічному положенні голови проходить вертикально через зовнішні і внутрішні слухові отвори. Площина вушної вертикалі поділяє голову на передній і задній відділи.

Усі три основні площини голови взаємно перпендикулярні і використовуються для укладань при виконанні оглядових і прицільних рентгенограм черепа.