Сибірка

Лікування шкірної форми сибірки повинно бути консервативним. Не дозволяється проводити активні захо-

399

ди (розрізувати, зондувати, вишкріба¬ти). Розтинають пухирі лише у разі на¬гноєння їх з утворенням гнояка.

Лікування треба починати з надання спокою ураженій ділянці. Основну роль відіграють специфічна терапія, застосу¬вання антибіотиків, хіміопрепаратів.

Специфічна терапія полягає у вве¬денні специфічної сироватки. Дорос¬лим у разі легкого перебігу вводять 40—50 мл, при захворюванні серед¬ньої тяжкості — 50—75 мл, при тяж-кому перебігу — від 75 до 100 мл.

Паралельно з протисибірковою си¬роваткою застосовують специфічний протисибірковий у-глобулін: при легко¬му перебігу захворювання — 20 мл, при середньої тяжкості— ЗО—40 мл, при тяжкому і дуже тяжкому — 60—150 мл.

Специфічну протисибіркову сиро¬ватку і у-глобулін застосовують у по¬єднанні з антибіотиками. Курсова доза препаратів групи пеніциліну ста¬новить 3 000 000—5 000 000 ОД.

Деякі автори хворим з легкою фор¬мою сибірки призначають лише анти¬біотики: бензилпеніциліну натрієву сіль — по 500 000—1 000 000 ОД внут-рішньом'язово 6—8 разів на добу про¬тягом 5—7 діб, тетрациклін, окситет-рациклін.

Для лікування сибірки застосову¬ють органічні препарати миш'яку (сальварсан). Він ефективний лише в комплексі з іншими лікувальними за¬собами і, насамперед, з протисибір¬ковою сироваткою. Вводять сальвар¬сан внутрішньовенне по 0,6—0,9 г.

Поряд із специфічною терапією, застосуванням антибіотиків і сульфа¬ніламідних препаратів у комплекс лікування сибірки повинна бути вклю¬чена і дезінтоксикаційна терапія: що¬денні внутрішньовенні вливання розчину "Трисоль" (для відновлення об'єму циркулюючої крові, зняття за¬дишки, ціанозу, спраги) з доданням 400 мл поліглюкіну, реополіглюкіну, а також кортикостероїди.

Профілактика сибірки буває загаль¬ною і індивідуальною.

Загальна профілактика передбачає:

1) суворий санітарний нагляд за

виявленням, обліком, паспортизацією і знезараженням скотомогильників;

2) проведення профілактичної робо¬ти серед населення, котре проживає на території, яка є зоною ризику щодо си¬бірки, а також серед тих, хто займаєть¬ся заготівлею, збереженням, транс¬портуванням, переробкою і реалізацією сировини тваринного походження;

3) планову вакцинопрофілактику

осіб з ризиком щодо зараження сибір¬кою;

4) активне виявлення і лікування хворих;

5) активне виявлення інфікованих об'єктів і предметів, їх знезараження;

6) санітарно-освітню роботу серед населення.

Індивідуальна профілактика поля¬гає в імунізації людей проти сибір¬ки. Планові щеплення проводять: