Розвиток кісток вільної нижньої кінцівки. Розвиток кісток заплесна, плесна і пальців. Вікові, статеві та індивідуальні особливості скелета вільної нижньої кінцівки. Розвиток кісток голови; вікові, статеві, індивідуальні та расові особливості їх

Розвиток кісток вільної нижньої кінцівки

Стегнова кістка утворюється ендохондрально з двох центрів окостеніння. Первинний центр окостеніння (діафізарний) з'являється в кінці другого місяця ембріонального розвитку, а вторинний (епіфізарний) — в нижньому епіфізі, на восьмому-дев'ятому місяцях ембріогенезу. Ще один центр окостеніння виникає в головці кістки на першому році життя. Окостеніння стегнової кістки завершується на 20—22-му роках життя людини.

Наколінок розвивається ендохондрально в товщі сухожилка чотириголового м'яза стегна. На третьому місяці ембріонального розвитку серед сухожильних клітин з'являються хондроцити. На четвертому-п'ятому році в центрі майбутнього наколінна виникає центр окостеніння, яке остаточно завершується на 23—25-му році життя.

Велико- та малогомілкова кістки розвиваються також ендохондрально. У великогомілковій кістці первинні центри окостеніння з'являються в кінці другого місяця ембріонального розвитку, а на дев'ятому місяці ембріогенезу або на першому році життя виникають вторинні центри окостеніння у верхньому епіфізі, а на третьому — п'ятому роках — у нижньому. В кінці другого місяця внутрішньоутробного життя на місці майбутнього тіла малогомілкової кістки з'являється перший центр окостеніння, а інші центри виникають у верхньому кінці кістки на третьому-четвертому році життя та в нижньому — на другому. Завершується окостеніння велико- та малогомілкової кісток на 20—21-му роках життя людини.

Розвиток кісток заплесна, плесна і пальців

Надп'яткова кістка розвивається ендохондрально з одного центру окостеніння, що виникає в кінці восьмого або на початку дев'ятого місяця ембріонального розвитку. Окостеніння кістки завершується на 9—10-му році життя. П'яткова кістка також розвивається ендохондрально, але з двох центрів окостеніння, Первинний центр окостеніння з'являється в кінці шостого місяця ембріонального періоду, а вторинний — на кінець 8-го року життя. Завершується окостеніння у 18 років. Човноподібна кістка розвивається ендохондрально з одного центру окостеніння, що виникає на 4-му році життя, а завершується окостеніння у 18—22 роки. Кожна з клиноподібних кісток розвивається з одного центру окостеніння, що з'являється на дев'ятому місяці ембріогенезу, а завершується розвиток кісток у 20—21 рік. Кубоподібна кістка розвивається ендохондрально з одного центру окостеніння, що закладається на сьомому — дев'ятому місяцях внутрішньоутробного розвитку, а завершується окостеніння на 20-му році життя. Плеснові кістки та фаланги розвиваються ендохондрально з двох центрів окостеніння. Первинні центри виникають на третьому місяці ембріогенезу, а вторинні — на 5—7-му роках життя. Завершується окостеніння у 20—22 роки.

Вікові, статеві та індивідуальні особливості скелета вільної нижньої кінцівки

Стегнова кістка у дітей перших років життя прямолінійна, а її шийка слабо виражена. У людей старшого віку кістково-мозкова порожнина збільшується, а кістка стає крихкою. У жінок кістка менша за розмірами і тонша. Іноді на верхньому кінці кістки розвивається третій вертлюг.

Наколінка може не бути з одного або, дуже рідко, з обох боків. Описано також подвійні та потрійні наколінки.

Великогомілкова кістка у дітей раннього віку більш зігнута, ніж у дорослих, а її нижня частина обернена присередньо. Іноді великогомілкова кістка відсутня з одного боку, це ж саме буває і з малогомілковою кісткою.

Найбільшу кількість варіантів та індивідуальних особливостей спостерігають на кістках стопи. Так, іноді можна побачити великий бічний відросток п'яткової кістки, а біля бічної поверхні надп'яткової кістки розміщується додаткова кістка тригранної форми. Часто крім цієї кістки бувають додаткові кістки, і тоді замість двадцяти шести кісток стопи їх виявляється тридцять і більше. Найбільше практичне значення має наявність додаткових пальців, які розміщуються біля великого пальця або біля мізинця. Іноді збільшується кількість фаланг. Бувають і інші варіанти.

Кістки черепа (6ssa cranii) поділяють на непарні (потиличну, клиноподібну, лобову, решітчасту, леміш) та парні (тім'яну, вискову, нижню носову раковину, слізну, носову).