Роль середнього медичного персоналу в процесі діагностики, обліку, диспансеризації та лікування онкологічних хворих
Первинна медико-санітарнадопомога є основною найваж¬ливішою ланкою в організації охорони здоров'я людини. Вона на¬дається переважно за територіальним принципом, тобто медич¬ний працівник обслуговує певну кількість людей, що проживають на території, яка за ним закріплена.
В "Основах законодавства України про охорону здоров'я", прийнятих Верховною Радою у 1992 p., первинна медико-санітар-на допомога трактується як основна частина медико-санітарної допомоги громадянам, яка передбачає: консультацію лікаря, про¬сту діагностику та лікування основних найпоширеніших захво¬рювань, травм та отруєнь; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококваліфікованої до¬помоги.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дає таке виз¬начення первинної медико-санітарної допомоги, в яке входить основна лікувальна допомога — проста діагностика та лікування, направлення у складних випадках на консультацію на більш високий рівень, профілактична допомога та основні санітарно-освітні заходи.Своїми коренями сімейна медицина сягає громадської (земсь¬кої) медицини. Вперше земські лікарі запропонували проводити на своїх дільницях породинну реєстрацію хвороб для виявлення причин їх розповсюдженості.
За визначенням ВООЗ, цей рівень медичної допомоги потре¬бує обслуговування особливого характеру, вторинна медична до¬помога більш витончена і складна ніж допомога, яку надає лікар загальної практики; вона включає допомогу, яка надається спеці¬алізованими службами за направленням первинних ланок медич¬ної служби,
Якщо говорити про середній медичний персонал, який має справу з онкологічними хворими, то потрібно розглядати вторинну медичну допомогу.
2. Вторинна медична допомога – як важлива складова діагностики, диспансеризації та лікування онкологічних хворих
Вторинну медичну допомогу забезпечують у містах головним чином багатопрофільні міські об'єднані лікарні та медико-санітарні частини, у селах — центральні районні та районні лікарні, інколи на цьому рівні трапляються деякі спеціалізовані диспансе¬ри — протитуберкульозний, онкологічний тощо.
Первинна та вторинна медичні допомоги у нас, на відміну від більшості розвинутих країн, не мають чіткого адміністративнего розмежування; вторинна медична допомога включає первинну як свій компонент.
Місткість міських та районних лікарень коливається у вели¬ких межах, що залежить від кількості мешканців, яких обслуго¬вують ці лікарні, та потужності стаціонарів. Однак усі вони мають спільні структурні та функціональні характеристики.
У багатопрофільній міській об'єднаній лікарні виділяються такі структурні підрозділи: амбулаторно-поліклінічний, стаціо¬нар, лікувально-допоміжний підрозділ та господарська служба.
Амбулаторно-поліклінічний підрозділ вважається провідним у системі вторинної медичної допомоги. Сюди щорічно звертаєть¬ся більшість мешканців тієї території, яку обслуговує певний зак¬лад. До 75 % відвідувачів цього підрозділу проходять тут повністю діагностику, лікування та реабілітацію; четверта частина відвіду¬вачів направляється для дообстеження та лікування в стаціонар.
У поліклініках міських та центральних районних лікарень проводиться прийом за 15-20 спеціальностями Є два шляхи прийо¬му пацієнтів: через звернення жителів в амбулаторії і поліклініки та шляхом профілактичних оглядів.
У роботі амбулаторій та поліклінік перевага надається дис¬пансеризації або активному обслуговуванню пацієнтів. Суть її по¬лягає в тому, що пацієнта обстежують не лише за його скаргами, а й згідно з певною програмою, яка включає скринінгові обсте¬ження, огляди лікарями певних фахів, а надалі - активне спосте¬реження і оздоровлення виявлених хворих.
Основними функціональними обов'язками старшої медсес¬три є: