Санітарно-освітня робота (з прикладами санітарних бюлетнів)
Однією з найважливіших умов проведення ефективної профі¬лактики захворювань, збереження та зміцнення індивідуально¬го і громадського здоров'я є обізнаність населення з чинника¬ми, які негативно впливають на його стан.
Санітарна освіта являє собою невід'ємну складову системи охорони здоров'я, комплекс державних, громадських і медич¬них заходів, спрямованих на забезпечення такої обізнаності з метою підвищення рівня здоров'я населення.
Головними завданнями санітарної освіти є пропаганда здо¬рового способу життя, профілактика шкідливих звичок, інфор¬мування про сучасні уявлення щодо причин виникнення різних захворювань, системи індивідуальних та громадських заходів з їх первинної та вторинної профілактики.
Обізнаність із цих та інших питань необхідна не тільки в Інтересах охорони індивідуального здоров'я. Вона є важли¬вою передумовою свідомого і відповідального ставлення всіх верств населення, керівників і працівників промислових підприємств, громадського харчування та комунального господар¬ства, будівельників, науковців, педагогів тощо до еколого-гігієнічних проблем довкілля, дотримання вимог індивідуальної та громадсь¬кої гігієни в усіх сферах життя і трудової діяльності людини.
Організація санітарної освіти ґрунтується на таких прин¬ципах: державний характер, наявність спеціальної структури організаційно-методичного керівництва і координації діяль¬ності, плановість, комплексність, масовість, диференційо¬ваність, розумна оптимістичність, доступність, цілеспрямо¬ваність, активна участь усіх медичних працівників.
У системі заходів санітарної освіти використовують різно¬манітні методи і засоби. Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і змішаний. Вони реалізуються шляхом використання таких форм санітарної освіти, як лекції, бесіди, поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (ус¬ний метод); публікації в друкованих засобах масової інфор¬мації, науково-популярні книги, брошури, пам'ятки, бюлетені, дошки з питань і відповідей (друкований метод); експозиційні стенди, муляжі, фотографії, малюнки, плакати (наочний ме¬тод); телебачення, відеофільми, діафільми, університети та школи здоров'я, курсові заходи для населення і хворих, вис¬тавки, театралізовані вистави (змішаний метод).
У практичній діяльності середнього та молодшого медично¬го працівника найвагоміше місце серед інших форм санітар¬ної освіти займають групові бесіди й індивідуальні поради. За належної підготовки середні та молодші медичні працівники можуть виступати з лекціями, брати активну участь у всіх інших формах санітарної освіти.
Під час проведення лекцій, бесід та виступів важливо забез¬печити такі вимоги до їх якості: актуальність теми, зацікавленість до неї аудиторії, сучасний науковий рівень, повнота охоплення основних питань і розкриття теми, особиста обізнаність з пи¬тань теми, вільне володіння матеріалом, чіткий і логічно послідов¬ний виклад, доступність сприйняття аудиторією, емоційність, використання прикладів з власного професійного або особис¬того досвіду, наочних посібників та художньої літератури, вміння підтримувати зворотний зв'язок з аудиторією, володіння нею, готовність до відповідей на запитання.
Тематика й форми санітарно-освітньої роботи визначаються залежно від конкретних умов і змісту професійної діяльності медичного працівника, контингенту слухачів, обізнаності й володіння матеріалами теми заняття (виступу тощо). На вибір методів і засобів санітарної освіти впливає також тип ситу¬ації, за якої здійснюється той чи інший санітарно-освітній захід. Розрізняють такі ознаки ситуацій, які мають значення під час вибору засобів санітарної освіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність або неоднорідність кон¬тингенту, обізнаність (готовність, рівень) або необізнаність слухачів (учасників).
Організаційно-методичну, координаційну та оперативну роботу з гігієнічного навчання та виховання населення здійснюють обласні, міські та районні Центри здоров'я, кабінети та інспектори-методисти санітарної освіти в СЕС, територіаль¬них медичних об'єднаннях, окремих лікувально-профілактич¬них закладах.
Базова структура Центру здоров'я передбачає наявність таких взаємопов'язаних підрозділів: організаційного відділу, методичного відділу (кабінету), лекційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду на¬очних посібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярної літератури, навчальних аудиторій тощо. Центр здоро¬в'я виконує функції планування, організаційно-методичного та кон¬сультативного керівництва діяльністю з гігієнічного навчання та виховання населення на території обслуговування, підготовки та видання (сприяння виданню) науково-популярної літератури, орга¬нізації радіо- та телепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарної освіти населення, координації та обміну досві¬дом роботи лікувально-профілактичних закладів із цих питань.До санітарно-освітньої роботи мають залучатись усі медичні працівники. У кожному лікувально-профілактичному закладі повинен бути складений план цієї роботи, перелік лекторів та відповідальних, тем лекцій, бесід, графік їх проведення тощо (за нормативами на кожного медичного працівника виділяється для цієї роботи 4 год на місяць). Оперативне керівництво, організацію та контроль за цією роботою як у лікувально-профілактичному закладі, так і на об'єктах (навчальні закла¬ди, підприємства, установи, гуртожитки, клуби, ЖЕКи тощо) здійснюють інструктори-методисти лікувально-профілактич¬них закладів. Ця робота має проводитися Центрами здоров'я, кабінетами та окремими інструкторами-методистами із сані¬тарної освіти із залученням засобів масової інформації в тісній взаємодії з громадськими (опікунськими та ін.) радами при лікувально-профілактичних закладах, організаціями сприян¬ня хворим.