Світова медицина та фармація в ХХ столітті
В 1928 р. Юліан Валявський (1898-1975) відкрив ентерогастрон в тонкій кишці, – гормон, що зменшує шлункову секрецію та скорочуваність, – і запропонував теорію походження виразки шлунка, базуючись на функції ентерогастрону.
Основоположні роботи з теорії стресу були виконані Олександром Богомольцем (1881-1946). Він встановив роль кори надниркових залоз в регуляції захисних реакцій проти інфекційних та хімічних подразників (1933-1936). Він розвинув вчення про ретикулоендотеліальну систему, показав захисну і трофічну функції сполучної тканини, а також отримав антиретикулярну цитотоксичну сироватку (1941-1945). Його учень Микола Сиротинін (1896-1977) запропонував практичні рекомендації при гіпоксії в космічній медицині (1973).
Яків Парнас (1884-1949) вніс вагомий внесок у розкриття послідовності обміну глюкози (шлях Ембдена-Мейєрхофа-Парнаса, 1935).
Видатні відкриття в галузі біохімії здійснені Олександром Палладіним (1885-1972). В 1938 р. він першим синтезував вітаміни. Вивчав функції м’язів, біохімічну топографію, обмін білків, нуклеотидів, карбогідрофосфатів та іонів в нервовій системі під час роботи та спокою.
Олег Горникевич (н. 1926) виявив нестачу допаміну в смугастому тілі при хворобі Паркінсона (1960) та запропонував L-допа для її лікування.В 1906 р. Данило Заболотний в докторській дисертації підтвердив відкриття Фрітца Шаудінна та Еріка Гоффмана, що сифіліс викликається Treponema pallidum (1905). В 1912 р. він першим лабораторними дослідженнями довів роль диких гризунів (ховрахів, тарабаганів) у збереженні і розповсюдженні чумних паличок та їхній ролі у виникненні чумних епідемій.
Олександр Безредка (1870-1940) в 1903 р. відкрив антивіруси, сформулював теорію місцевого імунітету (1925), описав пробу відхилення комплементу при туберкульозі (реакція Безредки) та ввів метод десенсибілізації при щепленні правцевим анатоксином та імуноглобуліном (1930).
В 1938 р. Ростислав Кавецький (1899-1978) сформулював принцип взаємодії між пухлиною та організмом. В 1969 р. він першим запровадив використання лазера в онкології.
Євген Завойський (1907-1976) в 1944 р. відкрив ядерний магнітний резонанс.
В 1909 р. Василь Образцов (1849-1920) та Микола Стражеско (1876-1952) першим поставили клінічний діагноз гострого інфаркту міокарду внаслідок тромбозу вінцевої артерії.
Леонід Дмитерко (1875-1957) описав м’які серцеві шуми при ендокардиті.
В 1939 р. Володимир Василенко разом з Миколою Стражеско розробили клінічну класифікацію серцевої недостатності.
В 1973 р. Олександр Грицюк (1923-1990) описав перехід підендокардіального інфаркту міокарда у внутрішньостінний, а в 1975 р. Євген Газов (н. 1929) ввів внутрішньосерцевий тромболіз при інфаркті міокарду.
В 1910-11 р.р. Володимир Шамов (1882-1962) застосував електрокоагуляцію для руйнування злоякісних пухлин. В 1928 р. він успішно перелив трупну кров, довівши, таким чином, можливість пересадки трупних органів.
Значний вклад в пластичну та очну хірургію зробив Володимир Філатов (1876-1956). Він розробив клапоть на ніжці (1917), використав трупну рогівку при кератопластиці (1931), обгрунтував теорію тканинної терапії (1933).
Теодор Гринчак (1889-1952) запропонував надлобкову простатектомію з первинним закриттям ложа передміхурової залози і сечового міхура (простатектомія Гринчака).
В 1929 р. Юрій Вороний (1895-1961) встановив, що відторгнення пересадженої нирки має імунологічний механізм, і описав комплемент-зв’язуючі антитіла, що з’являються після експериментальної пересадки. Йому вдалося розкрити імунологічну основу відторгнення. Він виконав першу пересадку нирки людині в 1933 р. жінці, яка помирала від гострої ниркової недостатності після отруєння сулемою. Пересаджена нирка була від чоловіка, що загинув від травми мозку; пересадка була виконана до стегнової артерії та вени під місцевим знеболюванням. Хвора померла через 48 год. без ознак функціонування пересадженої нирки. Під час операції Вороний застосував подвійно-голковий судинний шов.