Сучасні підходи до діагностики та лікування кашлю у дітей
Препарати наркотичної дії застосовуються рідко і обов'язково в умовах стаціонару (при онкологічних захворюваннях дихального тракту, для пригнічення кашльового рефлексу у випадках здійснення бронхографії, бронхоскопії, інших хірургічних втручань на дихальних шляхах, при дуже тяжкому перебігу кашлюка тощо).Препарати ненаркотичної дії використовуються ширше. Індикацією до їх призначення є потреба у пригніченні кашлю. У дітей раннього віку вона виникає при кашлюку, у випадках вкрай інтенсивної бронхореї, коли є реальна загроза аспірації. Ці засоби показані також при кашлі, пов'язаному з подразненням слизової оболонки верхніх (надгортанних) відділів дихальних шляхів унаслідок інфекційного або іритативного запалення.
Однак, пригнічуючи кашльовий рефлекс, протикашльові препарати уповільнюють звільнення дихальних шляхів від секрету і погіршують аеродинаміку респіраторного тракту, що диктує потребу до вкрай виваженого підходу при їх використанні у дітей.
Слід пам'ятати, що антигістамінні препарати, вживані при алергічній природі кашлю, "висушують" слизову бронхів, підсилюють непродуктивний кашель, що небезпечно за наявності і без того в'язкого характеру секрету. Через ті самі причини не рекомендується призначати дітям декогестанти, які досить широко використовуються при гострому риніті і кашлі у дорослих. Місцево анестезуючі засоби використовуються лише в умовах стаціонару за обґрунтованими показаннями, зокрема, для гальмування кашльового рефлексу при проведенні бронхоскопії або бронхографії.
Широко розповсюджені в дитячій практиці відхаркувальні засоби. Механізм їх дії заснований, в основному, на видаленні бронхіального секрету з дихальних шляхів внаслідок зниження його в'язкості при збільшенні об'єму. Посилення секреції слизу відбувається за рахунок рефлекторного подразнення залоз слизової оболонки бронхів.У сучасній педіатрії широко застосовуються найрізноманітніші форми лікарських препаратів: відвари, настої, чаї, таблетки, еліксири, сиропи, краплі тощо. Широке застосування мають рекомендації народної медицини щодо використання таких трав, як коріння алтею, плоди анісу, трава і паростки багульнику, кореневище і коріння див’ясилу, трава материнки, листя мати-й-мачухи, листя подорожнику, коріння солодки, соснові бруньки, трава термопсису, трава тім'яну, трава фіалки трибарвної тощо. Український фармацевтичний ринок має багато препаратів на основі цих та інших фітозасобів.
Такі препарати резорбтивної дії, як калію йодид, ряд рослинних препаратів (тім'ян, росянка, термопсис, іпекакуана та ін.) мають і пряму дію на секреторні бронхіальні клітини, підсилюючи секрецію слизу і збільшуючи його об'єм. Частково активізується моторна функція бронхіол і війчастого епітелію слизової оболонки бронхів.Однак рослинне походження лікарського засобу ще не означає його повної безпеки для дитини, особливо раннього віку. Наприклад, препарати іпекакуани сприяють значному збільшенню об'єму бронхіального секрету, підсилюють блювотний рефлекс. Також підсилює блювотний і кашльовий рефлекси трава термопсису. Аніс, солодка і материнка мають досить виражений послаблюючий ефект і не рекомендуються за наявності у хворої дитини діареї.
Ефективно розріджують бронхіальний секрет внаслідок зміни структури слизу бронхосекретолітичні (муколітичні) засоби, зокрема, протеолітичні ферменти і синтетичні муколітики (табл. 2).
Ацетилцистеїн, карбоцистеїн, N-ацетилцистеїн, бромгексин і амброксол порушують цілісність дисульфідних зв'язків кислих мукополісахаридів мокротиння, тим самим розріджуючи його. Зниження в'язкості слизу полегшує виділення мокротиння з дихальних шляхів. Отже, муколітики є препаратами вибору за наявності в'язкого, слизово-гнійного або гнійного мокротиння, у дітей зі зниженим синтезом сурфактанту (при недоношеності, тривалому перебігу бронхіту, пневмонії, муковісцидозі, дефіциті a1-антитрипсину тощо).До мукорегуляторів, що стимулюють утворення сурфактанту, належать бромгексин і амброксол. Сурфактант як антиателектатичний чинник забезпечує стабільність альвеолярних клітин у процесі дихання, захищає їх від дії зовнішніх несприятливих чинників.
Гвайфенезин займає проміжне положення між секретомоторними і муколітичними препаратами. Дія його базується на зниженні поверхневого натягнення і прилипання мокротиння до слизової бронхів, зниженні її в'язкості за рахунок деполімеризації кислих мукополісахаридів слизу, а також здатності збільшувати секрецію слизу.
При кашлі з явищами бронхоспазму дитині призначають бронхолітичні засоби (табл. 2). При цьому не дозволяється застосовувати протикашльові препарати центральної дії і муколітики типу ацетилцистеїна, за показаннями можуть бути використані відхаркувальні засоби.
При бронхіальній астмі лікування слід проводити згідно з Консенсусом по лікуванню і профілактиці бронхіальної астми (ІІ з'їзд пульмонологів України, 1998) та Національною програмою лікування та профілактики бронхіальної астми (Україна, 2000).Особливо вдумливого ставлення з боку лікаря вимагає використання комбінованих препаратів від кашлю. Здебільшого до їх складу входять: противокашльовой препарат центральної дії, антигістамінний, відхаркувальний засоби і деконгестант. Часто вони мають також бронхолітичні, антипіретичні та антимікробні компоненти. Такі препарати полегшують різні симптоми, зокрема, при проявах гострої респіраторної інфекції, але нерідко в деяких комбінованих препаратах можуть поєднуватися протилежні за своєю дією медикаментозні засоби, наприклад, антигістамінні та відхаркувальні препарати, що вимагає обережності при їх призначенні.