Сучасні підходи до діагностики та лікування кашлю у дітей
Кашель є одним із найпоширеніших симптомів у педіатричній практиці, обумовлений цілою низкою причинних факторів, серед яких домінують респіраторні інфекції та бронхоспазм. Лікування кашлю показане лише у тих випадках, коли він порушує самопочуття, загальний стан дитини, й повинне починатися з усунення його причини. У будь-якому випадку слід пильну увагу приділяти питанням якості повітря, яким дихає дитина, адекватній регідратації пацієнта, забезпеченню у нього носового дихання. Обов'язковим є вдумливе ставлення лікаря до призначення препаратів, що не припускає шаблонного підходу: так, відхаркувальні засоби показані при завданні очищення трахеобронхіального дерева, протикашльові засоби — при тривалому сухому непродуктивному кашлі, бронхолітичні засоби — при бронхоспастичному синдромі тощо.
Кашель - це клінічний симптом, що є захисною реакцією організму, спрямованою на звільнення повітроносних шляхів від слизу, мокротиння, різних хімічних речовин і механічних частинок. Він є одним із найпоширеніших симптомів у педіатричній практиці [3, 4, 6].
Як рефлекторний акт, кашель виникає при подразненні нервових закінчень язикоглоткового і блукаючого нервів у слизовій оболонці глотки, гортані, трахеї (особливо біфуркації), бронхів, може бути обумовлений подразненням рефлексогенних зон, що знаходяться зовні повітроносних шляхів (зовнішній слуховий прохід, вісцеральна плевра).
Кашель складається з короткого вдиху, після якого негайно змикається голосова щілина і одночасно розвивається експіраторне зусилля дихальних м'язів. Внаслідок цього різко підвищується тиск у дихальних шляхах, легеневих альвеолах і плевральній порожнині. Потім голосова щілина раптово розкривається і повітря з великою силою і швидкістю виходить з дихальних шляхів, захоплюючи за собою частинки, розташовані на поверхні слизової оболонки.Хоча основна фізіологічна функція кашлю захисна (відновлення прохідності дихальних шляхів і мукоциліарного кліренсу), тривалі напади кашлю за своєю суттю можуть перейти у свою протилежність і мати самостійне патологічне значення, викликаючи в організмі дитини цілу низку ускладнень, як то розлад сну, нудота, блювання, розтягування міжреберних м'язів, мимовільне сечовипускання, крововилив судин склер, підвищення тиску у венах великого кола кровообігу, емфізема легенів, легенева гіпертензія, непритомність тощо.
Зустрічаючись щоденно з проблемою кашлю, клініцист кожного разу повинен визначити, яке ж значення має цей симптом у даного пацієнта — захисне фізіологічне або патологічне, чи має він потребу у фармакологічній корекції, і які повинні бути раціональні підходи у виборі лікарських засобів.
Причин виникнення кашлю в дитячому віці досить багато, проте найчастіше він є симптомом інфекції або бронхоспазму [5]. Співвідношення ситуації, коли кашель є проявом одного етіологічного чинника, до ситуації, коли він викликаний у дитини одночасно декількома чинниками, — 4:1. Останній варіант здебільшого спостерігається у випадках кашлю, резистентного до лікування, і підкреслює важливість всебічного клінічного обстеження пацієнта.Основні причини гострого кашлю у дітей: інфекції, гіперреактивність бронхів, синуїти, різні подразнення (наприклад, тютюновим димом), алергія, стороннє тіло, гастроезофагеальний рефлюкс, аспірація, психогенні чинники, анатомічні аномалії, муковісцидоз, синдром циліарної дискінезії, імунодефіцитні стани, гемосидероз легенів, подразнення зовнішнього слухового каналу, побічні дії медикаментів.
Основні причини хронічного кашлю у дітей (тобто який триває понад 2-3 тижні): постінфекційний кашель, бронхіальна астма, алергія, токсичні дії різних речовин, трахеоезофагеальна фістула, трахеобронхомаляція, аномалії гортані, поліпи, параліч м'язів, що відводять голосові зв'язки, секвестрація легенів, бронхогенна кіста, судинні кільця, пухлина, ВІЛ-інфекція, імунодефіцитні стани (Ig А, Ig G), дефекти фагоцитозу тощо.Найрозповсюдженіші причини кашлю у дітей різних вікових груп представлені у таблиці 1. Важко переоцінити значення анамнезу при з'ясуванні його причини — чи мало місце переохолодження організму, контакт з інфекційними хворими, у тому числі дитячі інфекції, дія тютюнового диму тощо, чи спостерігалася сезонна алергія, реакція на запахи, контакт з домашніми тваринами тощо.
Потрібно з'ясувати, з якими іншими симптомами асоціюється кашель. Так, наявність лихоманки, проявів гострого риніту, ринофарингіту вказує на наявність гострої респіраторної інфекції; виражений головний біль з набряком обличчя — на прояви синуїта, типовий характер мокротиння властивий бронхоектазам і т. д.У встановленні причини кашлю допомагає визначення його характеру і часу максимального прояву. Так, сухий кашель характерний для гіперреактивності бронхів або грибкового ураження респіраторного тракту, продуктивний — для пневмонії, бронхоектазів, муковісцидозу тощо, "лаючий" — для ларингіту, крупу, нападоподібний з репризами — для кашлюка, так званий "бичий" кашель — для паралічу м'язів, що відводять голосові зв'язки, бітональний — для бронхоаденіту, постійні несильні покашлювання — для застійної серцевої недостатності. Нічний кашель характерний при гіперреактивності респіраторного тракту; кашель, що спостерігається переважно вночі або рано вранці, — синуїтам; сезонний — алергії; кашель, пов'язаний зі споживанням їжі — аспірації, трахеоезофагеальній фістулі; кашель як гострий епізод — наявності стороннього тіла.