Сучасний стан проблеми невиношування вагітності

І

Вирішення проблеми профілактики НВ та ІП і Н у жінок з БВ полягає у розробці ефективних методів лікування БВ. Проблема розробки ефективних методів лікування БВ має тривалу історії і змінювалася на певних етапах, враховуючи нові досягнення у вивченні етіопатогенозу Б.В. Враховуючи сучасні досягнення у вивченні етіопатогенозу БВ при лікуванні постають наступні завдання – відновлення нормальної екосистеми піхви, для чого необхідно: 1) ліквідувати БВ – асоційовані мікроорганізми (облігатно анаеробний компонент піхви); 2) відновити ліктофлору; 3) не допустити суперінфекції (ріст інших потенційних збудників з групи умовно-патогенних мікроорганізмів – грибків, ентеробактерій і інших).

До недавна БВ розглядався багатьма дослідниками, як неспецифічний вагініт, а ще у 1955 році причиною неспецифічного вагітніта назвали Hamophilus vaginalis, то і запропонували методи лікування які були направлені проти цього мікроаерофільного мікроорганізма. Але подальші дослідження показали, що використання для лікування таких антибіотиків, як тетрациклін, ампіцилін, еритроміцин, офлоксацин, до яких високочутлива гарднерела, ефективно тільки у 14-15% випадків. Препаратами вибору для етіотропної терапії БВ є анти анаеробні антибіотики. Найбільш ефективні препарати – це похідні 5-нітроімідазолу (метронідазол, тінідазол, німоразол, тернідазол, орнідазол) і кліндаміцин. Неефективними признані для лікування БВ – тетрацикліни, еритроміцин, сульфаніламідні препарати, ампіцилін, полі міксин, гель оцтової кислоти і будь-які зрошення піхви. Неоднозначно оцінюється ефективність таких антибіотиків, як уназин і аугментин, які представляють собою бета-лактамні антибіотики з інгібіторами бета-лактамаз і високефективні по відношенню до анаеробних мікроорганізмів.

Метронідазол – похідне 5-нітромідазолу, перетворюється у активну форму у організмі, зв’язується з ДНК і блокує синтез нуклеїнових кислот у клітині бактерій. Відомо, що використання метронідазолу у різному режимі ефективно при БВ. Зокрема, одноразових пероральний прийом метронідазола у дозі 2 г таку ж проявляє ефективність, як і 5-7-денний пероральний прийом. Але пероральне використання препарата часто викликає побічні ефекти, такі як

металічний смак у роті, диспепсичні розлади, алергічні реакції. При тривалому його використанні може розвинутися так званий невропатичний синдром. Окрім цього, деякі автори вважають, що метронідазол має слабку канцерогенну дію. Є повідомлення про можливу мутагенну дію метронідазолу, що має особливе значення при лікуванні БВ у вагітних. У літературі зустрічаються дані про гіперчутливість до метронідазолу.

Особливо широке використання у лікуванні інфекційних захворювань гені талій знайшов кліндаміцин, який представляє собою хлороване похідне лінкоміцину і має перевагу перед останнім, оскільки має більш широкий спектр антибактеріальної активності і активний по відношенню до ОАБ. Результати порівняльних досліджень продемонстрували високу ефективність кліндаміцину (91%), який використовується перорально і інтравагінально у вигляді крема при лікуванні БВ. Але оральний прийом препарату часто ускладнюється діареєю. Враховуючи, що при пероральному прийомі даних методів терапії спостерігається велика кількість небажаних побічних реакцій, багато клініцистів віддають перевагу вагінальному шляху введення цих препаратів при БВ, який не поступається по ефективності оральній терапії. Він є бажаним із-за меншої ймовірності розвитку побічних реакцій, меншої курсової дози препарату, а також можливості лікування вагітних жінок і жінок, що знаходяться у періоді лактації.Сьогодні широке використання знайшов 0,75% метронідазоловий гель, який використовують інтравагінально на протязі 2-х тижнів. Ефективність його використання складає 85-91%. Особливу популярність набув препарат дала цин-вагінальний крем (2% крем кліндаміцина фосфата), який представляє собою антибіотик широкого спектру дії, особливістю якого є його дія на анаеробний компонент мікрофлори піхви. Препарат випускається у тубах з 3-х разовими аплікаторами. Ефективність його складає, за даними різних авторів, від 86 до 92%. Серед найбільш частих ускладнень відмічають кандідозний вульвовагініт (6-16%). Для профілактики кандідоза необхідно призначати протигрибкові препарати (ністатин, леворин, клотрімазол у стандартних дозах або флуконазол) одночасно з початком місцевого лікування.

Разом з тим, при всіх вищезгаданих методах лікування число рецидивів, виникаючих у різні терміни після лікування, достатньо велике і досягає, за даними різних авторів, 40-70%. Можливо це пов’язане з тим, що антибіотикотерапія, ліквідуючи умовно-патогенні мікроорганізми, часто не створює умов для достатньо швидкого відновлення нормальної мікрофлори піхви. У зв’язку з цим для її відновлення сьогодні використовують біопрепарати, такі як ацилакт, біфікол, біфідумбактерин, лактобактерин, вагілак, які сприяють відновленню нормальної мікрофлори піхви. Їх використовують на протязі 10-14 днів інтравагінально у вигляді свічок, капсул або тампонів. Проведені дослідження показали високу ефективність комплексного двох етапного методу лікування БВ, який полягає у використанні на першому етапі дала цин-вагінального крему у дозі 5 мг на протязі 7 днів у поєднанні з препаратом дифлюкан у одноразовій дозі 150 мг всередину. Поєднане використання цих двох препаратів дозволило різко знизити концентрацію ОАБ, запобігти розвитку вагінального кандідозу, який виявляється у кожної четвертої пацієнтки при використанні тільки дала цин-вагінального крему. Другий етап включає відновлення нормального мікро ценозу піхви шляхом використання еубіотиків, зокрема ацилакта, який стимулює ріст власної лактофлори, сприяє зниженню числа рецидивів захворювання за рахунок підвищення захисних властивостей піхви. Рецидиви захворювання після комплексного двохетапного метода терапії зустрічається у 13,2% хворих, тобто у 1,6 раза рідше, чи при використанні дала цин-вагінального крема у вигляді монотерапії.