Сучасний стан проблеми невиношування вагітності
Лікування невиношування вагітності у третьому триместрі вагітності полягає у лікуванні загрожуючи передчасних пологів. Метою лікування вагітних з передчасними пологами є їх відкладення, по можливості, до досягнення зрілості легенів плода. Лікування включає два основних завдання: 1) визначення і лікування розладів, пов’язаних з передчасними пологами; 2) лікування самих передчасних пологів. Враховуючи, що дегідратація може призводити до збільшення чутливості матки, терапія передчасних пологів завжди починається з внутрішньовенної ін фузійної терапії. Важливим етапом є седативна терапія. При неефективності зазначених заходів використовують токоліз. (В – адреноміметиками, препаратами магнія).
1.4.Роль бактеріального вагінозу у не виношування вагітності та інфікуванні плода і новонародженого.
На сьогодні є багато досліджень, у яких відмічається зв’язок БВ з НВ і ПРНО, які бувають у 2,6-3,8 раза частіше у жінок з БВ. Патогенетично мехіназми цього феномена продовжують вивчатися, але вже відомо, що багато, БВ-асоційованих мікроорганізмів виробляють різні протеази, які можуть руйнвапт певні типи колагену, котрий складає каркас сполучної тканини і визначає міцність і еластичність плідних оболонок. Ці мікроорганізми продукують також муцинази і Ід А - протеази. Муциназа здатна руйнувати цервінальний слиз, а Іда – протеаза – Іда слизових оболонок – головного елементу захисну нижнього відділу статевих шляхів. ОАБ виробляють ряд цитотоксичних субстанцій. Такі летні жирні кислоти, як масляна, пропіонова, є інгібіторами фібробластів і викликають пошкодження з некрозом ділянок аміона і хоріона, які передлежать до шийки матки. Збільшення концентрації янтарної клекоти різко понижує хемотанеле полінуклеарів і лімфоцитів, пригнічуючи реакцію організма на БВ-асоційовані збудники. Оскільки при БВ концентрація мікроорганізмів у піхвовому вмісті досягає астрономічних цирф (1010-1011 КУО/мл), вміст токсичних речовин різко зростає.
Окрім того, умовно-патогенні мікроорганізми мають багато антигенів, схожих з тканинними антигенами макроорганізма. Зокрема, вони виробляють фосфоліпази, аналогічні фосфоліпазам амнікнального епітелію, які є біохімічними тригерами пологової діяльності. Фосфоліпаза А2, яка продукується у основному ОАБ, каталізує виділення арахідонової кислоти із фосфоліпідів цитоплазматичної мембрани. З вільної арахідонової кислоти через групу ендопероксидів утворюються простагландини (А2, F”), які є основними утеротоніками. Таким чином, простагландиновий механізм, який запускають БВ-асоційований мікероорганізма, приводить до НВ.
За останні роки змінилася структура причин перинатальної смертності. Ведуча роль залишається за гіпоксією плода та асфіксією новонародженого. Доля вроджених вад розвитку практично не змінилася, і вони, як і колись, займають друге місце. Збереглася питома вага синдрому респіраторних розладів і гемолітичної хвороби, але значно зросла доля внутрішньоутробної інфекції, а також внутрішньошлуночкових крововиливів.
Успішний розвиток перинатології призвів до того, що останні 25-30 років перинатальна смертність е економічно розвинутих країнах знизилася в 4-7 разів. Найнижчим її рівень є у Фінляндії (6,4% о), Швеції (7,5% о), Німеччині 7,8% о), Японії (8% о), США (9,6% о). На жаль в Україні, починаючи з 1991 р. показники дитячої смертності мають тенденцію до зростання.
Однією з основних проблем акушерства залишається внутрішньоутробна інфекція плода. В останні роки особливо зросла частота захворювань, які передаються статевим шляхом, у тому числі хламідіозу, природженого імунодефіциту тощо. Разом з бактеріальною все більшого значення набуває вірусна інфекція, зокрема герпетична і цитомегаловірусна.Інфекційні процеси у новонароджених бувають внутрішньоутробними і набутими після народження. Внутрішньоутробні інфекції можуть бути антенатальними і інтранатальними.
Під інтранатальними інфекціями розуміють інфекції, набуті перед початком пологів або після початку пологів, до родорозрішення шляхом кесарського розтину або під час проходження плода через родові шляхи. Серед інтранатальних видів інфекції домінують мікробні інфекції (частіше стрептококи групи В, кишкова паличка, лістерії, клебсієли, вульгарний протей, анаероби – цитробактер, бактероїди і інші, рідше – стафілококи. Інфекційна патологія ведуча причина як захворюваності так і смертності новонароджених.
Неонатальні інфекції займають важливе місце серед патологічних станів перинатального і неонатального періодів, підвищують ризик захворюваності, малюкової смертності та інвалідності з дитинства. Збільшення кількості вагітних і новонароджених груп ризику, погіршення репродуктивного здоров’я молоді зумовило підвищення перинатального інфекційного ризику. Крайнім проявом ІП і Н є перинатальний сепсис, який залишається важливою причиною захворюваності та летальності немовлят. Особливо високий ризик сепсису у новонароджених з перинатальною патологією в відділеннях інтенсивної терапії, а також у немовлят з дуже малою масою тіла, а саме, менш ніж 1000 г. Передчасно народжені діти мають найвищий ризик генералізації інфекції з розвитком перинатального сепсису, що зумовлено незрілістю системи імунітету, застосуванням інвазивних методів інтенсивної терапії.