Сторонні тіла в організмі та їх видалення
Діагностика сторонніх тіл здійс¬нюється на підставі даних анамнезу, результатів фізичного огляду ділянки проникнення в тканини стороннього тіла, пальпації поверхневих тканин та органів. Металеві, кам'яні, кісткові, деякі скляні (рентгеноконтрастні) сто¬ронні тіла виявляють за допомогою рент¬генографії у двох проекціях. Важливу роль у діагностиці тіл, що мають зовнішній гнійний хід, відіграє фісту¬лографія (введення рентгеноконтраст-ної речовини в уражений орган з по¬дальшим виконанням знімка). Для діаг¬ностики сторонніх тіл дихальних шляхів, стравоходу, шлунка, прямої кишки, сечового міхура та інших по¬рожнистих органів високоефективним є ендоскопічне дослідження — брон-хо- та езофаго- , гастро-, ректорома-но- та цистоскопія. Великого поширен¬ня в діагностиці сторонніх тіл порож¬нини та паренхіматозних органів на¬були ультразвукове дослідження та комп'ютерна томографія. Лапароско-пія та торакоскопія мають значення лише в разі ускладнень, спричинених сторонніми тілами черевної та плевраль¬ної порожнин (перитоніт, плеврит).
Лікування сторонніх тіл полягає у видаленні їх, за винятком тих, які через свою чисельність, невеликі роз¬міри та відсутність болю і функціо¬нальних порушень органів не підляга¬ють видаленню. Видаленню не підля¬гають і деякі невеликі поодинокі сто¬ронні тіла в органах, які не призво¬дять до розладів функції цих органів та видалення яких супроводжується великим ризиком щодо життя хворо¬го (металеві осколки в глибині моз-ку, печінки тощо).
Більшість сторонніх тіл м'яких тка¬нин, органів та всі тіла дихальних шляхів, стравоходу й травного кана¬лу, сечовивідних шляхів та порожнин тіла підлягають видаленню.
Хворих із сторонніми тілами в шлунку та кишечнику (крім малих з гладенькою поверхнею) госпіталізу¬ють у хірургічний стаціонар, де за ними спостерігають (контроль за пе¬реміщенням тіла за допомогою рент¬геноскопії та рентгенографії, огляд випорожнень). У цей період хворим дають їжу, що багата на клітковину (каші, хліб, картоплю). У разі три¬валої затримки (1—2 доби) сторон¬нього тіла, яке рухалось кишечником, навіть якщо воно не зумовлює гос¬трих проявів, його видаляють хірургіч¬ним шляхом (лапаротомія та ентеро-томія). Якщо ж стороннє тіло спри¬чинило гострі явища, хворого оперу¬ють негайно, незалежно від положен¬ня цього тіла.
Деякі сторонні тіла, один кінець яких входить глибоко в тканини, а другий виступає на поверхні шкіри (ніж, стамески, великі цвяхи чи де¬рев'яні палиці, наприклад, лижні, що протикають наскрізь тіло лижни¬ка), не треба видаляти з тіла під час надання першої допомоги (можна лише обрізати кінці палиці для полегшення транспортування потерпілого), оскільки такі сторонні тіла можуть бути "пробками", що стримують кро-вотечу з камери серця чи з судини. Видаляють їх лише в спеціально об¬ладнаній операційній.
Для видалення стороннього тіла, зокрема з м'яких тканин, розтинають шкіру та підлеглі тканини над проек¬цією його залягання.
Гострі сторонні тіла, зокрема гол¬ки, з деяких частин тіла, наприклад, з молочної залози, іноді можуть бути видалені шляхом стискання залози між пальцями: при цьому вістря гол-ки проникає через шкіру назовні і може бути захоплене затискачем.
Інкапсульовані у тканинах сторонні тіла треба видаляти разом із капсулою та проводити протиправцеву імуніза¬цію. Це пов'язано з тим, що на сто¬ронньому тілі та капсулі може збері¬гатись правцева паличка.
Багато сторонніх тіл, зокрема з трахеї та бронхів, стравохода, шлун¬ка, прямої кишки, видаляють ендо¬скопічним шляхом. Деякі сторонні
тіла, зокрема металеві осколки в м'я¬ких тканинах, з очей та інших діля¬нок можуть бути видалені за допомо¬гою зондів з магнітами.Особливо небезпечними є сторонні тіла в дихальних шляхах, оскільки вони часто призводять до асфіксії. Невеликі за розмірами тіла, які не можуть спричинити механічну обтура-цію гортані чи трахеї, зумовлюють різку первинну реакцію у вигляді при¬ступу кашлю, задишки та часто — ла-рингоспазм і асфіксію. Якщо такі тіла просуваються у бронхи, розвивають¬ся ателектази в легенях, абсцес та пневмонія. Такі самі ускладнення розвиваються у разі попадання в ди¬хальні шляхи частинок їжі та шлун¬кового соку (синдром Мендельсона). Великі сторонні тіла, наприклад, зуби та зубні протези, монети, ґудзики тощо, потрапляючи в гортань чи тра¬хею, спричинюють раптову асфіксію, яка часто призводить до смерті потер¬пілого уже через кілька хвилин. У цьому разі життя зберегти може лише трахеостомія. Виконати останню може лише лікар за певних умов. Через відсутність таких умов треба скорис¬татись прийомами консервативного виштовхування стороннього тіла. Од¬ним із них є запропонований амери¬канським лікарем Н. Heinilich при¬йом, відомий як маневр Хеймліча (мал. 107). Його виконують так: хво-рого, якщо він стоїть, обіймають ру¬ками упоперек на рівні талії, стоячи за ним (мал. 108). Пальці правої руки складають у кулак так, аби великий палець ліг на поверхню зігнутих чоти¬рьох і був спрямований уздовж осі передпліччя. Зігнутий кулак кладуть на живіт хворого посередині лінії вище від пупка і дещо нижче від реберної дуги мечовидного відростка, а зверху на кулак кладуть кисть лівої руки і обома руками швидко роблять поштовх у живіт у напрямку назад та вгору. Внаслідок різкого руху підіймається діафрагма і стискуються легені, по¬штовхом повітря з них виштовхується стороннє тіло з дихальних шляхів. Якщо потрібно, цей прийом повто¬рюють кілька разів. Якщо пацієнт ле¬жить, то такий прийом можна зроби¬ти, ставши над ним на коліна і про¬пустивши його ноги між своїми. Дітям це роблять вказівними пальця¬ми, стоячи спереду над ним. Хворий, що обізнаний з цим прийомом, може виконувати його сам.