Сторонні тіла в організмі та їх видалення

Сторонніми тілами називають усі предмети чи їх частини, або ж утво¬рення органічного або неорганічного походження, що потрапляють в організм і які не повинні бути там у нормі.

Сторонні тіла потрапляють в орга¬нізм за різних умов та різними шляха¬ми, а саме: під час механічної травми (вогнепальна і невогнепальна, опе¬раційна) через рани на шкірі та сли-зовій оболонці; при деяких фізіологічних актах (ковтання та дихання, під час яких сторонні тіла потрапляють у травний канал та дихальні шляхи); при пустощах, хуліганських вчинках або статевих збоченнях сторонні тіла мо¬жуть потрапляти через природні отво¬ри та канали тіла всередину (в пряму кишку, сечовий міхур).

Структура, розмір та форма сто¬ронніх тіл різноманітні. Найчастіше це металеві, дерев'яні, скляні та ка¬м'яні предмети, але можуть бути й органічні тіла (кістки риб та тварин, кісточки ягід та фруктів; трихо- та фітобезоари, тобто утворення з волос¬ся та рослинних залишків у шлунку, а також колоски злаків тощо).

Паразити в тканинах та органах тіла, камені, що утворюються в сечових та жовчних шляхах, а також ксенопротези і ксеноматеріали, які вводять у організм з лікувальними цілями, не вважаються за сторонні тіла.

Патологічний вплив стороннього тіла на організм людини залежить від численних чинників, зокрема його характеру (структури), розмірів, фор¬ми, шляхів проникнення, локалі¬зації, інфікованості його, виду мік¬рофлори та ін. Виявити ранні прояви патології сторонніх тіл, які потрапля¬ють у тканини та органи через шкіру та слизові оболонки переважно при сліпій травмі, майже неможливо, ос¬кільки вони маскуються місцевими та загальними симптомами травми (біль, кровотеча, запалення з нагноєнням чи без нього, набряк тканин, порушен¬ня функції органа). Лише після за¬гоєння рани без хірургічної обробки або, навпаки, через затримку остан¬нього навіть після обробки рани, якщо стороннє тіло не було видалено, мож¬на скарги хворого та порушення по¬в'язати повністю чи частково з пере¬буванням у тканинах або органах сто¬роннього тіла. У разі проникнення стороннього тіла в організм через його природні отвори та канали воно спри¬чинює обтурацію каналу чи порож¬нини (повну чи часткову) з порушен¬ням прохідності їх, що супровод¬жується відповідним синдромом — ас¬фіксією або ателектазом легень, не-прохідністю стравоходу чи кишечни¬ку тощо. Проте гостру симптоматику сторонні тіла, що потрапляють через отвори та канали тіла, зумовлюють лише за певних умов (значні, достатні для обтурації каналу розміри, гостра форма, через що травмується слизо¬ва оболонка порожнини).

У інших випадках стороннє тіло в порожнині може бути навіть досить дов¬го, аж поки не спричинить якесь уск¬ладнення з боку органа (запалення, пролежень з кровотечею чи тяжкою інфекцією або розвитком фістули).

Найчастіше спостерігаються сто¬ронні тіла м'яких тканин тіла, що потрапляють під час травми. У пе¬ріод війни це бувають осколки сна¬рядів, мін та авіабомб, рідше — куль. Крім поверхневих м'якотканин-них сторонніх тіл вогнепального по¬ходження в роки війни спостерігаєть¬ся багато сторонніх тіл у паренхіма¬тозних органах (легені, печінка) та глибоких тканинах, зокрема в кістках (мал. 105). Дуже часто такі сторонні тіла бувають численні, особливо у разі поранення внаслідок вибухів мін. Сторонні тіла м'яких тканин при травмах невогнепального характеру — це голки, осколки металу чи камін¬ня, що відокремлюються від оброб¬люваного матеріалу під ударом молот¬ка або іншого інструмента, а також дерев'яні тріски та частки скла, що проникають у м які тканини через шкіру.

Сторонні тіла м'яких тканин, особ¬ливо гострі та невеликі за розмірами, в ранній період супроводжуються бо¬лем та запальним процесом. Останній частіше має серозний характер, че¬рез кілька діб затихає, і рана гоїться первинним натягом. Навколо сторон¬нього тіла розростається сполучна тка¬нина (внаслідок подразнення її сто¬роннім тілом), утворюючи щільну оболонку (тіло інкапсулюється).

Часто сторонні тіла поверхневих м'яких тканин (особливо негострі, дуже забруднені мікрофлорою — ка¬м'яні та металеві осколки, тріски тощо) супроводжуються розвитком навколо них та в рані гнійної інфекції (абсцес, флегмона), яка може рецидивувати, коли не видалити сто¬роннє тіло.

Сторонні тіла м'яких тканин, що проникають через шкіру (рану), неза¬лежно від того, спричинюють вони чи не спричинюють нагноєння рани та тканин навколо себе, можуть усклад¬нюватись гострою специфічною інфек¬цією — правцем, а також анаероб¬ною клостридіальною інфекцією. Ці види гострої інфекції особливо небез¬печні при сторонніх тілах м'яких тка¬нин нижніх кінцівок та сідниць. По¬ряд із інфекцією, запальними усклад-неннями сторонні тіла м'яких тканин можуть зумовити пролежень стінки су¬дини та арозивну кровотечу, а у разі локалізації на нервовому стовбурі — тиск на нього та травматичний неврит.Іноді навколо стороннього тіла в м'яких тканинах так інтенсивно роз¬ростається сполучна тканина, що ут¬ворюється пухлиноподібна гранульо¬ма — гранульома стороннього тіла. Незважаючи на інкапсуляцію сторон¬нього тіла в м'яких тканинах, у зоні його локалізації дуже часто, навіть че¬рез багато років, може активізувати¬ся гнійна інфекція і спричинити абс¬цес чи флегмону та мимовільне виді¬лення через отвір стороннього тіла. Якщо ж стороннє тіло не вийшло, інфекція рецидивує.