Туберкульоз статевих органів

3. Туберкульоз шийки матки, вульви, піхви

3. Діагностика

• Дані анамнезу

• рентгенологічні методи

• туберкулінодіагностика

Діагноз дозволяють поставити ретельно зібраний анамнез (у тому числі відомості про контакт із туберкульозними хворими), внутрішкірна проба з туберкуліном, застосування туберкулінової провокаційної проби Коха з оцінкою осередкової реакції, гістологічне дослідження зіскрібу ендометрія (виявлення туберкульозних горбків) і вилучених при операції придатків, виявлені під час операції туберкульозні горбки на очеревині труб.

Важливою вказівкою на можливість туберкульозної інфекції є загострення хронічного запалення придатків під впливом теплових фізіотерапевтичних процедур.

Знайти туберкульозні мікобактерії у виділеннях з матки, менструальної крові дуже важко. Рентгенологічний метод (гістеросальпінгографія) може дати додаткові відомості, тому що ригідність труб, їхньої структури, непрохідність в ампулярних відділах, внутріматкові синехії часто зустрічаються при генітальному туберкульозі.

До бактеріовиділювачів відносяться хворі, у яких мікобактерії туберкульозу виявлені будь-яким методом дослідження, навіть одноразово, але при наявності клініко-рентгенологічних даних, які свідчать про активність процесу. При відсутності явного джерела бактеріовиділення потрібне двократне виявлення мікобактерій туберкульозу бу-яким методом.

Якщо бактеріовиділення встановлено, те в діагнозі після характеристики туберкульозного процесу записується МБТ+. У тому разі, коли МБТ усіма методами дослідження не виявлені записується МБТ-. Якщо дослідження матеріалу на МБТ не проводилося, те в діагнозі МБТ не записується.

Результати гістологічного дослідження вносяться в діагноз тільки в тихнув випадках, якщо воно проводилося. При позитивному результаті записується ГІСТ+, при від'ємному - ГІСТ-. Якщо гістологічне дослідження матеріалу не проводилося, те в діагнозі ГІСТ не записується.

4. Лікування

Використовують протитуберкульозні препарати (ізоніазид, етамбутол, етіонамід, стрептоміцин, ПАСК), біостимулятори (лідазу, склоподібне тіло), фізіопроцедури (електрофорез цинку чи тіосульфату натрію).

Нормалізація праці і відпочинку, повноцінне харчування, вітаміни. Якщо діагноз встановлений вперше, проводять специфічну антибактеріальну терапію безупинним курсом, що триває 1-1,5 року, під час якого чергують ряд препаратів при одночасному призначенні не менше двох.

Лікування проводять під спостереженням лікаря протитуберкульозного диспансеру, потім - санаторне лікування, осінні і весняні курси антибактеріальної терапії.

При спайкових процесах іноді призначають кортикостероїди. Оперативне лікування показане тільки при осумкованих, довгостроково існуючих запальних утвореннях.

Прогноз при своєчасному й адекватному лікуванні для життя сприятливий; для менструальної і генеративної функці-несприятливий.