Шизофренія. Маніакально-депресивні психози

• Гебефренічна шизофренія

• Кататонічна шизофренія

• Параноідна шизофренія

• Залишкова шизофренія (інтенсивність позитивних симптомів низка)

• Змішана, недиференційована шизофренія (шизофренія не відноситься ні до однієї з перерахованих форм)

7. Труднощі діагностики, поширення, діагноз

Оскільки об'єктивних методів діагностики ні, лікарі часто розходяться в діагнозі. Так, відповідно до американського дослідження 1995 року, два психіатри тільки в 65 % випадках ставлять однаковий діагноз у випадку діагностики шизофренії ([4]).У СССР, на думку Володимира Леви, справа обстояло ще набагато гірше: діагноз «шизофренія» ставили майже всім психічно хворим.

Поширеність

Питання поширеності захворювання дуже складний через різні принципи діагностики в різних країнах і різних регіонах усередині однієї країни, відсутності єдиної закінченої теорії шизофренії. У середньому поширеність складає близько 1 % у популяции ([5]) чи 0.55 % ([6]).Зустрічаються дані про більш часту захворюваність серед міського населення ([7]).

Етіологія і патогенез

Етіологія захворювання неясна. Однак відомо, що важливу роль грає спадкоємна схильність. Якщо один з монозиготних близнюків хворий шизофренією, то в іншого шанси занедужати набагато вище, ніж у випадку дизиготних близнюків і тим більше, ніж серед населення в цілому, але набагато нижче 100 %. Зараз виявлене велике число генів, що приблизно впливають на виникнення і розвиток шизофренії, серед них гени рецепторів дофамина і серотонина, катехол-прометилтрансферази, метилендигидрофолатредуктази, транскрипційних факторів центральної нервової системи й інші.Важливу роль грає і середовище, особливо внутрішньоутробний розвиток. Так, у матерів, що зачали дітей під час голода 1944 года в Нидерландах, народилося багато дитят-шизофреніків [8]. У финских матерів, що втратили своїх чоловіків на другій світовій війні, дитяти-шизофреніків було більше, ніж у тих, хто довідався про втрату чоловіка після кінця вагітності. Стреси теж можуть провокувати шизофренію, причому шизофренія починається через 2-3 тижні після перенесеного стресу.

У минулому була популярна екзистенціальна теорія Р. Лейнга. Причиною розвитку захворювання автор вважає сформовану в деяких індивідуумів на перших роках життя шизоїдну акцентуацію особистості, яка характеризується розщепленням внутрішнього Я. У випадку прогресування протягом життя процесу розщеплення збільшується імовірність переходу шизоїдної особистості в шизофренічну, тобто розвиток шизофренії. В даний час теорія вважається антинауковою.

У патогенезі захворювання важливу роль грає порушення дофамінового і серотонінового механізму зв'язку між нейронами. Крім того, при шизофренії порушується зв'язок як між півкулями, так і між різними частинами півкулі. Принаймні в дитят-шизофреніків гине велика кількість нейронів у різних відділах мозку.

8. Лікування шизофренії

Методи лікування шизофренії зазнали великої трансформації. До появи ліків-нейролептиків використовували метод інсулінової терапії. Перші ліки усували такі неприємні явища, як марення, галюцинації, відчуття стороннього впливу на хворого тощо. Протягом останніх 30 років ці препарати змінилися і якість їх значно поліпшилася. Це заслуга західних фармацевтичних компаній, які невтомно проводили дослідження. Українські та російські компанії не розробили жодного препарату для лікування хворих із психозами.

У 90-ті роки минулого століття з'явилася нова група антипсихотичних засобів - атипові нейролептики, які не лише активніше усувають основні симптоми шизофренії (марення, галюцинації), а й впливають на емоційно-вольові якості (мотивація до соціальної активності, спілкування тощо). Також ці ліки мають значно менше побічних ефектів. Тому, звичайно, вони стали найбільш бажаними під час вибору препаратів.