Поняття маркетингу та історія розвитку маркетингу

Можна визначити 4 рівні конкуренції:

Підприємство оцінює тих, що пропонують подібний товар у тій же ціновій зоні.

Підприємство поширює визначення конкурента на всіх продавців токож самого товару.

Підприємство поширює визначення конкурента на всі фірми, що задовольняють одну і ту ж потребу.

Підприємство включає в число своїх конкурентів фірми, що продають товари тогож самого призначення.

Наступні запитання мають спрямувати діяльність фірми з оцінювання (індентифікації) конкурентів:

Хто є прямими й опосередкованими конкурентами? Які їхні сильні й слабкі сторони?

Яка їх стратегія і цілі?

Яка конкурентна позиція фірми на різних ринках? Як вона змінилася за останні 5 років?

Що думають споживачі про її конкурентів?

Які наміри її основних конкурентів (з урахуванням недавніх змін)? Яка їх реакція на зміни зовнішніх умов?

Із яких слабкостей конкурентів фірма може мати вигоду? Як зможе нейтралізувати їхні основні переваги?

Сектор - всі підприємства, що пропонують товари, які замінюють один одного (субститути).

Схема аналізу сектораПочаткові умови - Пропозиція (матеріали, технологія, робоча сила, життєвий цикл товару, додаткова вартість, способи управління, можливості реклами) і Попит (еластичність по ціні, субститути, циклічність і сезонність попиту, процедура покупки, маркетинг).

Структура сектора - кількість постачальників, диференціонування товарів, бар'єри входу і виходу для сектора, структура собівартості, вертикальна інтеграція.

Практичні дії - ціна, стратегія товара і реклами, дослідження і розвиток, інвестиції та юридична тактика.

Переваги - ефективність управління ресурсами, технічний прогрес, повна зайнятість, рентабельність.

Рентабельність виробництва продукції: Р=(П*100%)/С, де П - прибуток, С - собівартість.

Рентабельність підприємства: Р'=(балансовий прибуток*100%)/сума середньорічної собівартості основних виробничих фондів і обігових (коштів).

Рентабельність капіталу: Р* = Прибуток/Вкладений капітал (власний і позичений).

Окрім того фінансовий стан конкурента визначають по значенням: долі ринка, що він займає; його відомості; коефіцієнтам платоспроможності, ефективності використання активів, рентабельності.

На багатьох ринках існують бар'єри, які пов'язані з потрібними для виробничої діяльності капіталами, масштабами, винаходами і ліцензіями, нестатком ресурсів, нестатком розподільчих систем, підприємствами, що мають репутацію в секторі. Бар'єри на виході - виконання підприємством своїх моральних обов'язків (перед своїми клієнтами, кредиторами і перед своїми службовцями), Кожний сектор характеризується структурою витрат, що визначає природу прийнятої стратегії. Важливо визначити найбільш чуттєві зони витрат (центри відповідальності) і шукати можливості керування ними.