Первинна інформація

вибіркову пробу відбирають випадковими або невипадковими методами.

Методи випадкового вибору:

-проста випадкова вибірка—всі особи загалу мають однакові шанси бути відібраними;

-багатоступенева галузева вибірка—загал спочатку розбивають на одно-рідні групи, з яких потім окремих осіб відбирають методом простої випадкової вибірки;

-кластерна вибірка—загал спочатку поділяють на групи одиниць обліку (підприємства, будинки, райони тощо), а потім з них беруть вибіркові проби.

Методи невипадкового відбору мають на увазі використання суб’єктивних критеріїв. З них відомі:

-довільна вибірка—за власним бажанням того, хто проводить опитування;

-типова вибірка—перевага надається деяким конкретним особам загалу;

-концентрована вибірка—суб’єктивно визначається її необхідний обсяг;-метод квот—вибірка з окремих груп загалу здійснюється у пропорціях, які відповідають питомій вазі цих груп.[1.44-48]. Даний метод перед-бачає, що відомі деякі важливі пропорції генеральної сукупності, наприклад, розподіл за віковими, професійними групами, чисельність населення міст, де проводиться опитування та ін. За цими даними розраховують квоти, які розпо-діляються серед інтерв’юерів. Ті у свою чергу, здійснюють вибір респондентів згідно з наданими квотами.

Враховуючи те, що правильно зменшена модель генеральної сукупності по-винна бути ідентичною для кожного інтерв’юера, розробляється квота: скільки чоловік та жінок, скільки представників різних професійних груп треба опита-ти. Коли квоти сформовані, то всі ці статистичні пропорції відтворюють у міні-атюрі картину генеральної сукупності. “Квотна інструкція” може зобов’язати інтерв’юера, приміром, провести 5 опитувань, об’єктами яких мають стати:

одна особа, що проживає у гуртожитку;

одна сім’я з двох осіб, що проживає у приватному будинку;

дві сім’ї з трьох осіб. Що проживають у державній квартирі;

одна багатодітна сім’я (з 6 або більше осіб), що проживає у приватній квартирі.

Головне призначення квот—допомогти інтерв’юеру у проведенні випад-кового відбору, при якому кожний член вихідної сукупності має практично од-накову з іншими можливість потрапити до вибірки. За допомогою квот можна примусити інтерв’юера вийти за межі свого соціального прошарку і опи-тувати навіть тих, кого важко застати вдома. [3.87-88].

Найбільш поширеним методом опитування в теперішній час є особисте інтерв’ю. З точки зору формалізації його проведення розрізняють:

-структуризоване інтев’ю, яке проводиться у строгій відповідності із попередньо сформульованими питаннями;

-напівструктуризоване інтерв’ю. Тут, як і в попередному випадку, питан-ня готовлять зарання. Проте інтерв’юер має право змінювати їх форму та порядок;

-неструктуризоване інтерв’ю, коли спілкування відбувається у вільній формі і оперативно управляється інтерв’юером;