Маркетинг на ринку інтелектуальної власності

Стійке використання цього терміна в сфері правового регулювання економіки, необхідність захисту і комерціалізації інтелектуальних продуктів діяльності ринкових суб'єктів, мабуть, стали причинами поширення терміна "інтелектуальна власність" на всю сукупність нематеріальних елементів бізнес-процеса фірми.

Основна відмінність прав інтелектуальної власності від інших, полягає в тому, що вони можуть бути нематеріальні. Навіть втілені в матеріальній формі. Наприклад, винахід може бути втілене в заявці на одержання патенту, потім і в патенті, потім у конкретному виробі. Купуючи цей виріб, покупець отримує тільки саме цей виріб, але не права на винахід, що втілено в цьому виробі.

Створення і впровадження більшості інновацій вимагає не тільки інтелектуальних, але і значних матеріальних витрат, що повинні не тільки бути відшкодовані, але і принести додаткові доходи як віддачу від інновації. Однак, може статися і так, що хтось "вклав" в інновацію, а шляхом "запозичення" результатами скористався хтось інший. Зрозуміло, що це не вигідно інноватору, але це не вигідно і суспільству, тому що інноваційна діяльність позбавляється мотивації.Значить суспільство (в особі держави) повинне забезпечити творцю (винахіднику) деякий привілей. Таким привілеєм спочатку було визнано монопольне право на використання винаходу, що закріплюється видачею спеціального документа - патенту. Установлена патентом юридична монополія на винахід забезпечує його власнику виняткову можливість виготовляти і продавати товари з особливими споживчими якостями. Володіючи такою монополією, власник патенту може не тільки відшкодувати витрати на створення винаходу і його впровадження, але й одержати надприбуток. Він вправі заборонити "будь-кому і кожному" здійснення дій, що порушують його монопольні права, і переслідувати порушника по позові про порушення патенту.

Відповідно до зі ст. 2 Стокгольмської конвенції інтелектуальна власність включає права на:

літературні, художні і наукові добутки,

виконавську діяльність артистів, звукозаписи, радіо- і телевізійні передачи,

винаходи у всіх областях людської діяльності,

наукові відкриття,

промислові зразки,

товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення,

захист проти несумлінної конкуренції,

а також на всі інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній області.

Таким чином, інтелектуальна власність містить у собі дві основні сфери прав:

промислову власність, під якою розуміються головним чином права на винаходи, промислові зразки, товарні знаки і найменування місць походження товару;

авторське право, під яким розуміються головним чином права на літературні, музичні, художні, фотографічні й аудіовізуальні добутки.

Не можна сказати, що раніше прийняті міжнародні конвенції і національні закони утратили своє значення. Вони удосконалюються й уточнюються відповідно до розвитку науки і техніки. Зокрема, поява нових технічних засобів у виді носіїв інтелектуальної власності, розвиток міжнародних відносин привело до того, що за останні три десятиліття більшість ведучих країн світу обновили законодавство по авторському праву. У 70-х роках були також обновлені Бернська і Женевська конвенція.

2. Чому інтелектуальна власність важлива для маркетингу продуктів і послуг?