Стратегічне управління

Стратегічне управління

Сутність та необхідність стратегічного управління.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище -організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього сере¬довища: іншими організаціями, банками, організаціями, що на¬лежать до соціально-політичних та економічних інституцій дер¬жави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтри¬мувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.

Концепції існування та розвитку організацій у зовнішньо¬му середовищі використовують різні підходи та моделі, сфор¬мовані на базі різних теорій управління. Ще на початку XX сторіччя у перших працях з менеджмен¬ту зазначалось, що планування є інструментом, який допома¬гає у прийнятті управлінських рішень. Його мета - забезпе¬чення нововведень та змін в достатньому обсязі, щоб адекват¬но реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Планування - необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації. Як загальна функ¬ція управління, планування є процесом підготовки на перс¬пективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бути зроб¬лено.

Сучасне розуміння розвитку економіки, передбачення май¬бутнього організації можна охарактеризувати чотирма основ¬ними етапами. Залежно від розвитку ринку комерційній діяль¬ності фірм відповідає певна теорія управління організацією.

Товарна орієнтація ринку характеризується прагненням до покращення якості товарів без серйозного врахуван¬ня потреб, смаків, бажань покупців. Теорією управлін¬ня фірмою за таких умов є бюджетний контроль, що базується на внесенні поправок в обсяг і структуру до¬ходів - витрат виробництва та збуту залежно від поточ¬ної ситуації на ринку. В основі концепції бюджетного контролю лежить уявлення про загальну незмінність ос¬новних умов і закономірностей на ринку. Коректування діяльності здійснюється лише час від часу, якщо назрі¬ла необхідність.

Збутова орієнтація характеризується забезпеченням ма-ксимізації збуту за допомогою реклами та інших методів впливу на покупця з метою примусити його здійснити покупку. При такій орієнтації використовується довго¬строкове планування, що грунтується на уявленні про мо¬жливість прогнозувати забезпечення довгострокового приросту основних показників діяльності фірми. Про¬цес планування передбачав визначення довгострокових змін обсягу продаж, рівня витрат, продуктивності праці та інших показників згідно з набутим досвідом та існу¬ючими тенденціями, що зберігатимуться досить трива¬лий час. Довгострокове планування пристосовує вироб¬ничу діяльність до змін на ринку, які мають відбитись на комерційній активності фірми на найближчі 2-10 років.

Ринкова орієнтація діяльності фірм передбачає відбір товарів найвищої якості, що користуються найбільшим попитом і забезпечують максимум продаж саме цих товарів. У таких випадках використовується стратегі¬чне планування.

Стратегічне планування вносить суттєві корективи в мето¬ди управління, відкидаючи можливість керування діяльністю фірми виходячи з екстраполяції минулих тенденцій. Виникає необхідність вносити стратегічні корективи в поставлені за¬вдання згідно зі змінами на ринку і аж до можливості прогно¬зування виходу на ринок інших товарів. Ця управлінська кон¬цепція робить акцент на умови ринку, особливо на умови кон¬куренції та збуту, як на критерій управління. Ця концепція вже наближається до маркетингу, але в ній ринкові умови врахову¬ються лише як фактори випадкових відхилень від виробленої стратегії, а стратегічний план прилаштовується до таких змін, але не передбачає заходів, що спроможні активно впливати на ситуацію ринку.

Періодичне коригування запланованої стратегії не може ви¬рішити завдання відповідно до умов ринку виробничо-збутової діяльності фірми. Провідні сучасні фірми використовують систему стратегіч¬ного управління, яка лежить в основі концепції маркетингу. Маркетинг розуміють як цілісну систему організації та управ¬ління діяльністю підприємством, яка забезпечує максимальний збут її продукції, досягнення значної активності виробничої діяльності та розширення ролі ринку. Суть маркетингу можна сформулювати так: «Виробляти те, що безумовно знаходить збут, а не намагатися нав'язати покупцю те, що вироблено». Основна мета маркетингу конкретної організації (фірми) - за¬безпечення максимальної рентабельності її функціонування, що може бути досягнуто лише в разі відповідності продукції фірми ринковим вимогам.