Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту. Оцінка ефективності управління

1. Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту

Найбільш конструктивною, що відповідає вимогам сучасної перебудови механізму господарювання є методологія ресурсно-потенціального підходу. Стосовно до проблеми виміру ефективності діяльності корпоративних організацій чи соціально-економічних систем її доцільно розглядати за складовими оцінки:

— критерієм ефективності господарювання;

— ключовим принципом оцінки ефективності;

— показниками (системою показників) ефективності;

— методикою розрахунку ефективності господарювання;

— організаційно-екологічними заходами щодо введення нової системи оцінки в практику.

В умовах формування і функціонування відкритої змішаної економіки використання „споживацького" критерію при оцінці ефективності господарювання є істотним методологічним принципом. Отже, система оцінки ефективності господарювання має базуватися на споживацькій вартості, тобто продукті, шо витримав перевірку на суспільну корисність. Таким чином, мірою ефекту повинен бути не вироблений, а спожитий суспільний продукт, тобто такий продукт, що пройшов через усі фази відтворення. Цей принцип необхідно застосовувати при оцінці ефективності господарювання на будь-якому ієрархічному рівні.

Взаємозв'язок між потенціалом будь-якої соціально-економічної системи, рівнем і значенням його фактичного використання на часовому інтервалі може бути поданий у вигляді графіка (рис. 21.1) [214, с. 287].

Рис. .1. Потенційні можливості виробництва (ПМВ)

На рисуку 21.1 вісь ординат характеризує розмір потенційних можливостей виробництва (ПМВ), фактичне значення його використання (ФВП) і величину невикористаної частини потенціалу (НП) виробничої соціально-економічної системи. Вісь абсцис — темпи росту потенціалу і періодичність оцінки цих величин. З графіка видно, шо за будь-який період часу (Т) можна виділити заданий (потенційний) і дійсний (фактичний) стан системи, що характеризується кількісно через потенціал (НПt) і фактичне його використання (ФВП). Оскільки максимально можливе наближення дійсного стану системи до заданого здійснюється тільки на основі управління, то потенційний результат системи управління, що може бути отриманий у майбутньому, прямо відповідає величині невикористаної частини потенціалу системи (НПt).

Скорочення величини невикористаної частини потенціалу системи буде характеризувати частковий ефект управління відтворенням.

За оцінкою фахівців, якщо загальні втрати, тобто не-довикористання потенціалу системи, прийняти за 100%, то втрати з вини об'єкта управління складуть 20 — 30%, а інші припадають на суб'єкт управління. При цьому втрати за рахунок внутрішнього управління дорівнюють 40 — 50%, а інші — за рахунок зовнішнього.

Повний ефект управління процесом відтворення (ПЕУ) визначає реальний ефект виробництва (ЕРВ), ефект управління за фактором втрат живої й уречевленої праці (ЕП) і ефект управління за фактором непродуктивного використання живої праці (ЕН). Величину втрат живої й уречевленої праці, а також непродуктивного використання живої праці можна встановити шляхом порівняння звітного періоду з базовим. Абсолютна ефективність управління (Еуа) являє собою відношення ФВП до ПМВ. Відносна ж ефективність є відношення повного ефекту управління (ЕРВ + ЕП + ЕН) до витрат (Зу).

Ефективність того чи іншого секторів економіки визначається критерієм, тобто принципом оцінки державного і недержавного секторів. Щоб критерій задіяти у визначений момент, потрібна система показників [214, с. 289]. Класичний критерій ефективності функціонування змішаної економіки має такий вигляд: