Сутність правового регулювання інформатизації
Урегульованість і порядок потрібні для будь-якого соціального процесу, якщо він має набути суспільної стійкості та незалежності від простого випадку чи свавілля окремих індивідів.
Тому право, з одного боку, повинне стимулювати масову творчу активність окремих індивідів, відкрити простір для проявів ініціативи й самостійності, а з другого — забезпечити високу організованість і чіткий порядок у суспільних відносинах. Ця загальна функція права має безпосереднє відношення і до суспільних відносин, які породжуються інформатизацією.Реалізація значимості сутності права у суспільному житті досягається також через формування механізму правового регулювання, тобто через реалізацію системи правових засобів. За допомогою цих засобів здійснюється результативна функція права у соціальних відносинах.
На суспільні відносини, що виникають у зв'язку з інформатизацією, цілком розповсюджується можливість механізму правового регулювання, який охоплює такі головні юридичні засоби, як норми права (приписи, правила поведінки), юридичні факти й інші аспекти застосування права. У правовому механізмі визначаються правовідносини як акти реалізації прав та обов'язків (зобов'язань) учасників управлінської діяльності щодо інформатизації.
Слід зазначити, що важливою рисою правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі сферою інформатизації, є забезпечена нормами права бажана для суспільства стійкість, відносна стабільність конкретних соціальних зв'язків, у тому числі інформаційних. Таким чином, публічне (державне) право є з'єднуючою ланкою між традиціями і новаціями.
Щодо державного управління, право створює умови обов'язкової та можливої поведінки окремих керівників, органів, організацій, колективів і конкретних працівників, які беруть участь у відносинах щодо інформатизації.
Зародившись на рівні приватних правовідносин, через публічне право прогресивні форми і технології управлінської праці можуть стати загальнообов'язковими, що сприятиме їхньому широкому впровадженню в різні органи управління соціальними системами.
Активна роль права в удосконаленні управління при інформатизації обумовлює потребу його постійного розвитку, розробки нових правових норм, що відповідають об'єктивним закономірностям і прогресивним тенденціям інформаційного суспільства.
Однією з характерних рис правового регулювання відносин, пов'язаних з інформатизацією у сфері управління соціальними системами, є широке використання соціально-технічних і техніко-юридичних норм. Теорія права пов'язує появу цих норм із потребою мати правила взаємодії людей з предметами та засобами виробництва. У технічних нормах на перший план висуваються виробничо-технічні вимоги, які використовуються у взаємовідносинах людей та природи, що надає їм характеру соціальних. Соціальне значення технічних норм посилюється у зв'язку з підтримкою їх з боку держави, в результаті чого забезпечується дотримання і засудження протиправних дій. Такі норми можуть фіксуватися в нормативно-правових актах відповідних органів управління соціальними системами.
Соціально-технічні норми визначаються рівнем розвитку науки і техніки, безпосередньо впливаючи на формування та реалізацію виробничих сил суспільства. Порушення технічних норм тягне за собою невигідні, а часто вкрай шкідливі наслідки для людини й суспільства. Тому існує постійна потреба забезпечення таких норм правовими, організаційними, моральними та іншими засобами захисту. Правового значення технічні норми можуть набути через включення технічного правила (технічного закону) до юридичної норми як її диспозиції. Це відбувається і тоді, коли технічна норма стає додатком до інших юридичних норм.
Результатом такого процесу є те, що технічні вимоги, які містяться у технологічних чи метрологічних інструкціях чи інших документах, розроблених спеціальними технічними соціальними структурами, беруться під державний захист. Прикладом може бути прийнятий у 1994 р. Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах".
Щодо інформатизації, відповідні державні органи повинні оцінювати практичну доцільність нових технічних правил і залежно від оцінки надавати їм офіційного правового значення. При цьому державні органи повинні активно сприяти впровадженню прогресивних технічних норм у соціальних відносинах, сприяючи прискоренню інформатизації. Прикладом цього можна назвати Закони України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" та "Про Національну програму інформатизації" 1998).
Треба зазначити, що виділення техніко-юридичних норм в окремий вид соціальних має суттєве практичне значення. Адже порушення цих норм неминуче буде розглядатися як правопорушення (юридичний делікт), що веде до певних юридичних наслідків (юридичних санкцій).