Інформація та її функції в системах комунікації
За природою інформаційних сигналів та потоків інформація може бути дискретною та аналоговою. У першому випадку йдеться про цифровий спосіб відображення інформації, а в другому — про аналоговий.
Цифровий спосіб покладено в основу функціонування сучасної комп'ютерної та аудіовізуальної техніки. Суть цифрового кодування "живого" сигналу можна зрозуміти з рис. 4:
Рис. 4. Перетворення аналогового сигналу на дискретний (цифровий)
А — амплітуда сигналу (наприклад, людського голосу, що звучить по радіо); t — час (звучання).
Пояснюючи цей графік, варто зазначити, що весь час звучання спеціальними технічними засобами (аналого-цифровими перетворювачами) розбивається на велику кількість однакових часових інтервалів. Тобто всі інтервали часу є рівними:
Водночас у кожен з цих інтервалів часу запам'ятовується рівень амплітуди (величини) сигналу. Перехід до цифрового кодування аналогових сигналів здійснив революцію в кіно, на телебаченні і радіомовленні. Причина? Цей спосіб дозволяє "чистити сигнал" від шумів, значно покращуючи якість зображення та звуку. Зрозуміло, що тут існує певна проблема втрати якості зображення або звуку. Але рівень сучасної техніки дозволяє робити ці інтервали настільки малими, що якість відображення є майже ідеальною.
Існують також і аналогові обчислювальні машини. На самому початку розвитку комп'ютерної техніки аналогові обчислювальні машини (АОМ) серйозно конкурували з цифровими обчислювальними машинами (ЦОМ), аж поки інженери не зрозуміли, що місце є і для одних, і для других.
АОМ незамінні при відстеженні аналогових фізичних сигналів, наприклад при контролі за електричним струмом турбіни електростанції або траєкторією польоту ракети в реальному режимі часу.Проте якщо є потреба обробляти великі масиви інформації з великою швидкістю, люди використовують ЦОМ. Абсолютну більшість сучасного світового комп'ютерного парку становлять ЕОМ, що використовують дискретний або цифровий спосіб відображення інформації.
За напрямом спрямованості відносно суб'єкта (об'єкта) інформації останню поділяють на внутрішню і зовнішню, а за ієрархічною виокремлюють вертикально і горизонтально спрямовану інформацію.
Якщо ж за параметр оцінки взяти спосіб комунікації, то варто назвати вербальну і невербальну інформацію, а відповідно і комунікацію.
Вербальна інформація описується певним набором одиниць словника, з якого можна конструювати скільки завгодно повідомлень. Наприклад, маючи літери українського алфавіту, можна писати слова, а маючи словник, скажімо, української мови, можна відповідно до загальновизнаної граматики писати які завгодно тексти.
З невербальною інформацією мати справу і складніше, і простіше. З одного боку, невербальна комунікація робить процес обміну інформацією універсальшпіим. І справді, не знаючи китайської мови, ви можете посміхнутися і подарувати квітку чарівній китаянці, і вона вас прекрасно зрозуміє.
З другого боку, у різних народів один і той самий спосіб комунікації може викликати абсолютно протилежні реакції. Цілування руки у жінки в Європі і Північній Америці — це, як говорять в Одесі, дві різних речі. Особливо якщо жінка обіймає якусь офіційну посаду.
Свого часу автор цієї книжки попав у дуже незручне становище, коли поцілував руку жінці — меру міста Афіни (США, штат Джорджія) під час офіційного прийняття з нагоди присвоєння йому титулу почесного громадянина цього симпатичного університетського міста.
Проте, перебуваючи у Польщі, автор не без здивування зафіксував, як ректор Вищої соціально-економічної школи у Варшаві професор Войцех Помикало після вручення дипломів про закінчення навчального закладу обов'язково цілував руку усім без винятку дівчатам-випускницям. Те саме робили і декани цієї школи. В Україні, попри географічну і культурну близькість наших народів, це виглядало б занадто... Максимум "ризику" наших посадовців у подібних церемоніях — це поцілунок у щоку. Більш сексуально і менш шляхетно? Оцінки поведінки в усіх цих випадках цілком залежать від культурно-ціннісних норм, що існують у конкретному суспільстві.