Інформація та її функції в системах комунікації

Те саме можна зауважити, якщо взяти фото українця та, скажімо, ефіопа. Хімічний, фотографічний процес перетворення зображення представників білої та чорної раси дає нам підстави для об'єктивного порівняння.

Але чи не криється тут пастка? Звичайно. Якщо ви не доведете фотографічний процес до кінця, а зупинитеся на стадії отримання негативу, у людини, яка ніколи не бачила живого українця та ефіопа, а на додаток ще й не знайома з технологією виготовлення фотографій, може виникнути протилежне уявлення про представників європеоїдної та негроїдної рас.

Я вже не кажу про таку суб'єктивну інформацію, як розповіді очевидців тієї чи іншої події, наприклад пожежі чи повені

Те саме можна сказати й про такі види інформації, які мають оціночний характер щодо соціального життя, на кшталт: "Всі більшовики є жидомасони і грають на балалайках", або "українці пишуть слово "Україна" з великої, а "сало" з маленької літери, а хохли пишуть з великої літери слово "Сало", а "україна" — з маленької.Джерелом, наприклад, економічної інформації є економічна сфера суспільства, "заміряти температуру" якої можна за допомогою математично-статистичних способів відображення інформації: темпи економічного зростання, індекс інфляції, рівень життя та безробіття тощо.

Джерелом психологічної інформації, суб'єктивної за нашою типологією, є свідомість суб'єкта, що досліджується. Якщо це окрема людина — йдеться про індивідуальну свідомість, а якщо вивчаються соціопсихологічні настанови певної групи людей, мається на увазі, звичайно, групова, соціальна свідомість.

Індивідуальну, групову і суспільну свідомості об'єднують способи відображення психологічної інформації: поведінковий, візуальний, текстовий.

Зрозуміло, що оцінка поведінки людини, її візуальне сприйняття (психологічне фотографування) та тестування за спеціальною методикою надто суб'єктивні, оскільки практично неможливо формалізувати оцінку, наприклад, розумових чи творчих здібностей людини.

А хто, скажіть, може взяти на себе сміливість виміряти рівень таланту українця Тараса Шевченка, росіянина Олександра Пушкіна чи поляка Адама Міцкевича? Чи можна взагалі їх якось порівняти? Звичайно, можна. За інтегральними параметрами — це велетні поетичного духу, які віддзеркалили у своїй творчості душу свого народу. Це об'єктивно, на перший погляд, оскільки загальновизнано.

Але згадаймо нашого Робінзона, який сидить на березі океану і дивиться нескінченний серіал "про море", в той час як його послання вже вицвіло під впливом солоної води, спекотного сонця і настирного вітру. Чи вважала б більшість українців, росіян і поляків вищезгаданих поетів класиками, якби до нас не дійшли їхні книги (себто — інформація про їхню творчість)?

Звичайно, ви можете згадати слова не менш талановитого киянина М. Булгакова: "Рукописи не горять". На жаль, горять і зникають, як бібліотека Ярослава Мудрого.

Кометі Галлея, в принципі, байдуже, чи знаємо ми хімічний склад її ядра. А ось людині, яка пише книгу чи картину, надзвичайно важливо, щоб з нею познайомилися інші члени суспільства, щоб відбувся процес комунікації. Щоб інформація митця, пропущена через його душу, збудила резонансні явища в серцях інших людей.

Цей виснажливий процес, який можна порівняти з вулканічним викидом творчої енергії у Всесвіт, коли акт творчого горіння межує з гранню, за якою з'являється чорна пустота божевілля і втрати почуття реального, навряд чи можна буде колись виміряти математичними методами.

Як, скажіть, "повіряти алгеброю гармонію" творчості А Врубеля, що водночас розписував фресками величний Володимирський собор у Києві і писав свого демона Хто і як зможе відчути душевний біль митця і трансформувати його в гармонійний ряд струнких і логічно вивірених формул Щастя людського Буття?

Інформація може бути систематизованою (за наявності цілеспрямованих потоків інформації) та хаотичною. Вмикаючи телевізор або радіоприймач, ви маєте справу з упорядкованими звуковими інформаційними потоками. А слухаючи шелест трави або листя в березовому гаю, ви маєте хаотичне інформаційне поле. "Технарі" називають його "білим шумом".