Інформація та її функції в системах комунікації
На думку А. Звєрінцева, якщо комунікація є процесом, то інформація є тим, чим обмінюються при комунікації.
Проте це поняття, на нашу думку, є дещо звуженим. Якби йшлося лише про актуалізовану інформацію, якою користуються у процесі життєдіяльності, тут можна було б погодитися.
Але як же бути з інформацією, яка ще чекає на своє використання? Уявіть собі, що ви Робінзон Крузо, який написав листа про свою самотність на безлюдному острові, вклав його у порожню пляшку і кинув в океан. Минають дні, місяці, роки, а ваше послання ще ніхто не прочитав. Чи є інформацією зміст вашого 8к8 — послання людству, яке ще блукає в безмежних просторах океану? Переконаний, що ви й самі знаєте відповідь.
А що ви скажете на те, якщо дізнаєтесь, нібито вищезгадана пляшка розбилась об рифи, а текст послання вже роз'їдений
солоною океанською водою? Чи можна вважати інформацією те, що вже не можна прочитати навіть за допомогою досвідчених криміналістів? Отже, комунікація не відбулась. Але ж те, що ви писали, все-таки було інформацією, чи не так?
Зазвичай в буденному житті пересічні люди розглядають інформацію як знання, а люди, що проводять наукові дослідження, й поготів схильні вважати науку "машиною" з переробки інформації — таким собі велетенським комп'ютером, який намагається в усьому, як писав про самого себе відомий російський поет Л. Пастернак, "дійти до самої суті".
Якщо це дійсно так, уявімо, що цей віртуальний світовий комп'ютер має почуття, власну нормативно-ціннісну (морально-етичну) систему оцінки інформації, яка надходить до нього "на переробку". Страшно й подумати: Вселенський Розум? Бог? Якщо щось інше, то Що? (Чи Хто?)
Припустимо, що цей "Вселенський Розум — Бог — Щось інше" існує. Чи має він об'єктивну інформацію про все, що відбувається в світі? Як він її отримує? Навіть якщо це — раціонально мислячий холодний розум, чи має він гаряче або принаймні тепле серце? Чи може він пожаліти і спасти дівчинку, яка вмирає від лейкемії внаслідок Чорнобильської катастрофи? Адже одна маленька дитина не повинна відповідати за гріхи усього людства?!
Запитання... запитання... запитання... Здається, відповіді доведеться шукати все-таки на Землі, якою б грішною чи праведною вона не була...
Отже, є суспільство, є комунікація, є інформація і є наука, яка все те намагається узагальнити і систематизувати.
Позаяк скільки людей — стільки й думок, автор виносить на суд громадськості таке тлумачення терміна інформація—змістовне відображення об'єктивних і суб'єктивних процесів, явищ і предметів Всесвіту, себто усього, що оточує нас і міститься всередині нас.
За великим рахунком, кожен з нас — це вже певний мікро-всесвіт. Вчені підрахували, що в одній хромосомі людини закодовано стільки інформації, скільки може вмістити чотири тисячі книг по п'ятсот сторінок кожна. А автоматичний космічний корабель "Вікінг", запущений 1976 р. на Марс, мав у своїх бортових комп'ютерах інструктивну інформацію трохи більшу за
обсягом, ніж у звичайнісінькій бактерії, і значно меншу, ніж у не менш пересічної морської водорості.
Якщо ви погоджуєтесь із запропонованим визначенням терміна інформація як змістовного відображення певних процесів, явищ і предметів, пропоную звернутися до табл. 1, в якій пропонується знову-таки авторська версія типології інформації.
Подобається це вам чи ні, але ви не можете не погодитися, що за рівнем та характером оцінки інформації виокремлюється два типи інформації:
1. Об'єктивна (хімічна, фізична, біологічна (генетична), економічна, правова);
2. Суб'єктивна (соціальна, політична, психологічна, культурна тощо).
Якщо йтиметься про об'єктивну інформацію, варто зауважити, що її можна певним способом зафіксувати. Скажімо, формула води Н2О і назва Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.92 є саме такими, які вони є, незалежно від того, подобається це комусь чи ні