Соціологічні моделі комунікації

5. Пізні приймаючі (6 %) є традиціоналістами і консерваторами, що погоджуються сприйняти нове в останню чергу.

Отже, дифузія нових ідей здійснюється нерівномірно в різних сегментах суспільства.

На думку Ε. Роджерса, для досягнення пропагандистської мети треба, щоб про ваші ідеї дізналося 50 % населення. Якщо 5 % населення вам вдалося переконати, вважайте, що "процес пішов". А за умов досягнення 20 % ефективності рекламної кампанії "процес" зупинити вже неможливо. При цьому дослідник вважав, що:

• дуже важливою є міжособистісна комунікація серед людей одного віку та соціальної групи;

• пропаганда урядових кіл є неефективною;

• достовірність комунікативних джерел частково визначає успіх кампанії;

• мас-медіа не можуть змінити поведінки людей із сформованою раніше точкою зору.

Механічно переносити цю типологію разом із процентним співвідношенням різних соціальних груп за критерієм сприйняття інновацій на український ґрунт не варто. Проте з урахуванням української ментальності та суспільно-історичного досвіду українського народу з поправкою на тезу "українці довго запрягають, та швидко їдуть", дифузна теорія Е. Роджерса заслуговує на ретельне вивчення.

Модель брамника

Автором моделі є відомий американський дослідник Курт Левін, який "брамника" (datekeeper) розглядав як людину, що приймає рішення. Якщо це домогосподарка, то вона вирішує, який сорт м'яса купити додому. Якщо це редактор газети, то саме від нього залежить, яку інформацію "поставити в номер".

Отже, "брамник" у цій моделі — той, хто контролює потік новин, препарує його, повторює, розширює інформацію, здійснює її цензуру.

Дослідження Д. Уайта показали, що реально "ставлять у номер", себто використовують у мас-медіа, не більш 10 % інформаційних повідомлень, що надходять до засобів масової комунікації.

Як бачите, простір для творчості потенційного цензора величезний.

Модель "Структура новини"

На думку автора цієї комунікативної моделі А. Т. Ван Дейка, ідеологія диктує взаємозв'язок соціальних відносин, впливає на створення, трансформацію і застосування знань, тверджень, соціальних репрезентацій.

Наприклад, проблеми національних меншин, біженців тощо меншою мірою висвітлюються мас-медіа. Сама побудова структури інформаційного повідомлення впливає на змістовну частину останнього.

Скажімо, для підтримки расизму в суспільстві застосовується така структура заголовка статті: "Я не расист, але...” І вже в самій постановці проблеми вимальовується цілком явна аргументація.Повідомлення-новини часто-густо насичуються цифровими даними (вірними і недостовірними), аби створити уявлення щодо об'єктивності поданої інформації. На думку Ван Дейка, переважно йдеться лише про моделювання точності, оскільки практично ніколи в газетах не виправляються дані, наведені в попередніх номерах газет, навіть якщо ці дані й були помилковими.

Отже, структурні блоки новин, за умов неповної інформації про об'єкт висвітлення, суттєво впливають на імідж цього об'єкта. І в цьому контексті дослідження Ван Дейка, безумовно, є важливими для розуміння механізмів формування громадської думки через засоби масової комунікації.