Соціологічні моделі комунікації

Ось як відгукнулися мас-медіа на цю фразу.

Повідомлення газети "ГЧ":

"Ректор МАУП В. Бебик заявив, що в Україні будується поліцейська держава!"

Повідомлення газети "М":

"Ректор МАУП — найбільшого недержавного університету України В. Бебик вважає, що фахівців з комерційного права вони підготують "краще, ніж державні інститути".

Повідомлення газети "Ф":

"В. Бебик, ректор провідного приватного ВНЗ, вважає, що в Україні надто багато прокурорів і дуже мало юристів, що спеціалізуються на правах людини".Отже, скільки журналістів, стільки й думок, не зважаючи на те, що всі чули одне й те саме. Сприйняття ж почутого і побаченого, як можна переконатися з наведених прикладів, може бути абсолютно протилежним.

Спіраль мовчання

Автором цієї моделі є німецька дослідниця Е. Ноель-Нойман [40]. її гіпотеза полягає в тому, що мас-медіа можуть маніпулювати громадською думкою за рахунок надання слова представникам меншості і замовчування думок більшості.

В основі цього явища лежить страх залишитися в меншості На підтвердження своєї гіпотези вона провела так званий залізничний тест, який засвідчив, що у вагоні потяга з більшим бажанням люди говорять із сусідом, чиї політичні симпатії близькі до правлячої на даний момент еліти.

Ця спіраль мовчання, вважає дослідниця, пояснює і феномен, відкритий ще 1940 р. у США П. Лазарсфельдом, коли певна група виборців (3—4 %) в останню хвилину голосує на виборах (під тиском громадської думки) за того, хто найвірогідніше стане переможцем виборчих перегонів.

До речі, цей "ефект оркестрового вагона", як його назвав II Лазарсфельд, знайшов своє підтвердження в українській політичній практиці. Філософія політичного вибору таких громадян може бути висловлена фразою: "Кандидат N, може, й найкращий, але влада все одно зробить президентом (мером) кандидата М. То навіщо перейматися вибором — все вже вирішено".

Тож усе, як в одному з рекламних роликів: "Навіщо платити більше, якщо можна заплатити менше?"

Модель дифузної теорії

Суть цієї моделі полягає в аналізі процесу комунікації диференційовано, у контексті різної готовності людей до інновацій.

На думку американського дослідника Е. Роджерса, за ступенем сприйняття нових ідей і товарів виокремлюють п'ять груп людей:

1. Інноватори (2,5 %), які швидко "схоплюють" абстрактні ідеї, є мобільними і комунікабельними, схильними до ризику.

2. Ранні приймаючі (13,5 %), які мають певний авторитет і вплив у суспільстві.

3. Рання більшість (34 %), що приймає нові ідеї ще до засвоєння їх пересічними громадянами. Ця група часто орієнтується на думку попередньої групи (лідерів).

4. Пізня більшість (34 %) є скептично налаштованою і сприймає нове після того, як середньостатистичні громадяни вже сприйняли ці новації.