Поняття міжнародного менеджменту,

Зміни, зв'язані зі споживчими перевагами і технологічними зрушеннями, вимагають постійного використання методів узагальненої оцінки закордонного попиту на продукцію: аналізу структури споживання; розрахунків, заснованих на даних закордонних країн; вивчення історичних тенденцій еластичності попиту; регресійного аналізу, а також «аналізу розривів».

По-п'яте, управління вартістю, що означає, що всі методи і прийоми міжнародного менеджменту спрямовані до мети: допомогти міжнародним компаніям максимізувати свою вартість, будуючи процес прийняття управлінських рішень на ключових факторах вартості. Іншими словами, таке управління є безупинною реорганізацією, що інтегрує процес, спрямований на якісне поліпшення стратегічних і оперативних рішень на всіх рівнях організації за рахунок концентрації загальних умов на ключових факторах вартості. Поряд із загальними факторами вартості (ріст обсягу продажів, прибуток від основної діяльності, оборотність капіталу) до ключових факторів вартості, як правило, відносять параметри (наприклад, управлінське охоплення, частка зайнятості, податкова ставка заробітної плати і т.п.), що у результаті навіть незначних змін істотно позначаються на вартості.Будучи невеликою частиною всієї бізнесу-системи, ключові фактори вартості піддаються виміру з місяця на місяць і знаходяться під прямим контролем керівників виробничих відділень.

По-шосте, управління інформацією, яка переважно використовується для контролю і не призначена для вільного поширення усередині компанії й інших зацікавлених організацій. Метою збору інформації є підготовка стратегічних рішень верхніми поверхами корпорації. Інформаційним технологіям належить скоріше операційна роль, оскільки в процесі збору й обробки стратегічної інформації беруть участь порівняно деякі. У міру того як при децентралізації інформаційного процесу компанії починають використовувати електронні мережі для обміну інформацією між менеджерами, інформаційні технології можуть знайти стратегічну роль.

Інформаційна технологія сама по собі не дає конкурентних переваг. Її потрібно використовувати для підтримки стратегії конкуренції. Для інформаційних систем управління конкуренцією головне - не інформаційна технологія, а формула конкуренції, ключові для неї фактори успіху і додані їй інформаційні науки. Інформаційні науки збирають і обробляють інформацію, важливу для ключового фактора успіху.

До основних видів міжнародного менеджменту також відносять: управління матеріально-технічним постачанням і збутом готової продукції, управління персоналом (соціальне управління), керування екаунтінгом (процес збору, обробки й аналізу даних про роботу організації).

Сутність міжнародного менеджменту виявляється в його функціях, тобто в сукупності задач, які він покликаний вирішувати.

Управлінська діяльність - це сполучення різних функцій (видів діяльності), кожна з який спрямована на рішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами компанії.

Зміст кожної функції управління визначається специфікою задач, що зважуються в рамках функції. Тому складність виробництва і його задач визначає всю складність управління і його функцій.

В умовах міжнародної компанії функції розширилися, ускладнилися і диференціювалися в зв'язку з ростом масштабів господарської діяльності, диверсифікованістю й інтернаціоналізацією виробництва. Управлінські функції виконуються в міжнародних компаніях спеціальним апаратом, що складається з взаємодіючих між собою підрозділів. За кожним з них закріплюються свої специфічні функції. Їхнє виконання зв'язане з рішенням конкретних задач, що входять у сферу діяльності відповідного органу управління. А це вимагає застосування визначених, методів і засобів.

Головною функцією міжнародного менеджменту є стратегічне планування, потреба якого випливає з величезних масштабів усуспільнення виробництва. По своїй суті процес стратегічного планування є основою функціонування всіх управлінських функцій, тому що забезпечує чіткий спосіб оцінки мети корпорації й основу для управління членами організації. Його задача - забезпечити нововведення і зміни в корпорації, використовуючи чотири основних види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію й організаційне стратегічне передбачення.

У сучасних умовах ця функція доповнюється функцією маркетингу, що дозволяє значно розширити обрії планування. Ефективність стратегічного планування можлива лише при обліку внутрішніх сильних і слабких сторін організації. У розпорядженні організації є чотири стратегічні альтернативи - обмежений ріст, ріст, скорочення і сполучення цих варіантів. Керівництво корпорації вибирає стратегію після того, як проведе аналіз зовнішніх можливостей і небезпек, внутрішніх сильних і слабких сторін і оцінить усі свої альтернативи і варіанти.