Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю

15) транспортних засобів;

16) плаваючих засобів;

17) літаків;

18) інших товарів.

Найчастіше держави просто обмежують кількість товару, яку можна ввезти в країну. Наприклад, у країну дозволяється за рік ввезти тільки 100 тис. т визначеного товару.

Такі обмеження можуть стосуватися:

- всіх імпортних товарів даного виду (глобальні обмеження);

- товарів даного виду, які імпортуються з визначеної країни (локальні обмеження).

Обмеження можуть виступати в двох основних формах:

- кількісні обмеження (назвемо їх нетарифні квоти);

- тарифні квоти.

Коли імпорт товару підлягає кількісним обмеженням (тарифним або нетарифним квотам), щоб ввезти товар, як правило, необхідно одержати ліцензію.

Нетарифні квоти

Уряд країни А може встановити, що в 2002 році в країну А квота на ввезення цукрової тростини становить 100 тис. т. Припустимо, що п'ять підприємств планують ввезти в країну А цукрову тростину (табл. 12).

Хто одержить ліцензію на ввезення у межах нетарифної квоти?У різних державах це питання вирішується по-різному. В одних країнах ліцензію одержує той, хто раніше подав заявку. Якщо таке правило діє в країні А, то зазначені підприємства одержать ліцензії на ввезення:

- підприємство "А" - на ввезення 30 тис. т;

- підприємство "Б" - на ввезення 30 тис т;

- підприємство "В" - на ввезення 30 тис. т;

- підприємство "Г" - на ввезення 10 тис. т.

Підприємство "Д" не зможе в 2002 році ввезти в країну А цукрову тростину.

В інших країнах ліцензію одержує той, хто відповідає якимось іншим вимогам, наприклад позитивний платіжний баланс за попередній фінансовий рік.

Якщо умовою одержання ліцензії є позитивний платіжний баланс підприємства за попередній рік, то ситуація виглядатиме так (табл. 13):

Тарифні квоти