Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю

Як приклад державного втручання у підприємницьку діяльність можна розглянути процес імпорту.

Втручання держави впливає на розвиток процесу імпорту, тобто видозмінює той ряд дій, які необхідно виконати, щоб займатися торгівлею. Адже менеджеру зовнішньоекономічної діяльності, щоб здійснити міжнародну купівлю-продаж товарів за кордон, нерідко потрібно виконати дуже багато різних дій, наприклад:

- провести переговори й укласти угоду (зазвичай такі переговори і укладання угоди відбуваються "на відстані", між "відсутніми", тому на практиці досить часто зовнішньоторговельні операції відбуваються у формі обміну листами, телеграмами, телефонограмами і т.ін.); домовитися з транспортною компанією (або навіть із декількома компаніями). Крім того, під час перевезення виникне необхідність у послугах експедитора (freight forwarding), послугах із транспортного оформлення вантажу;

- застрахувати вантаж (тут у справу вступає страхова компанія);

- забезпечити гарантію платежу, виставити акредитив (у зв'язку з цим необхідно задіяти банк) і т.ін.;

- провезти відповідний вантаж через митницю, провести його митне оформлення (для цього можуть знадобитися послуги митних брокерів або декларантів) тощо.

РЕГУЛЮВАННЯ ІМПОРТУ

13.2.1. ЦІЛІ ОБМЕЖЕННЯ ІМПОРТУ

Імпорт певних товарів може бути заборонений або обмежений для захисту здоров'я і добробуту споживачів або флори і фауни країни імпорту.

З іншого боку, імпорт можуть обмежувати для досягнення економічних цілей, наприклад, для захисту вітчизняних виробників від конкуренції або для захисту інтересів експортерів з певних країн (за рахунок експортерів з інших країн).

ЗАСОБИ ОБМЕЖЕННЯ ІМПОРТУ

Імпорт можна обмежувати:

- через митні тарифи. Чим вищі митні тарифи, тим вищою, напевно, буде ціна імпортованого товару. Якщо мито буде дуже високим, то це може змусити імпортера відмовитися від ввезення товару в країну. Для імпортера важливо заздалегідь знати всі ставки ввізного мита і своєчасно одержувати інформацію про зміни в ставках ввізного мита. Бажано, щоб всі відомості про імпортні мита, у тому числі про зміни в їхніх ставках, публікувалися заздалегідь, ще до їхнього введення в дію (наприклад, за 60 днів);

- іншими засобами. Ці інші засоби можна об'єднати під назвою "нетарифні обмеження імпорту".

На практиці використовується багато нетарифних засобів, але їх можна звести до кількох типових ситуацій:

1) кількісні обмеження, квоти і ліцензування імпорту;2) дискримінація іноземних підприємств, які бажають продавати товари (роботи, послуги) для державних потреб;

3) стандарти, в тому числі заходи, націлені на захист здоров'я і життя людей, тварин і навколишнього середовища;

4) митні процедури;

5) виняткові засоби захисту внутрішнього ринку:

* антидемпінг;