Оборотний капітал та поточні фінансові потреби підприємства

Частину ж оборотних активів, що залишилася, якщо вона не покрита коштами, треба фінансувати в борг – кредиторською заборгованістю. Не вистачає кредиторської заборгованості — доводиться брати короткостроковий кредит.

Ми підходимо, таким чином, до поняття поточних фінансових потреб.

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ПОТРЕБИ – це:

• різниця між поточними активами (без коштів) і кредиторською заборгованістю;

• різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також у дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;

• не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів;

• потреба в короткостроковому кредиті.

Циркуляційна природа поточних активів має ключове значення в керуванні оборотним капіталом. Поточні активи розрізняються за ступенем ліквідності, тобто за їхньою здатністю трансформуватися в кошти, що володіють абсолютною ліквідністю. Грошові еквіваленти найбільш близькі за ступенем ліквідності до коштів. Ліквідність дебіторської заборгованості вже може відчутно варіювати. Найменш ліквідні матеріально-виробничі запаси; з них готова продукція більш ліквідна, ніж сировина і матеріали.

Що стосується обсягу і структури оборотних коштів, то вони в значній мірі визначаються галузевою приналежністю. Так, підприємства сфери торгівлі мають високу питому вагу товарних запасів, у фінансових корпорацій звичайно спостерігається значна сума коштів та їхніх еквівалентів. Прямого зв'язку між оборотними коштами і кредиторською заборгованістю немає, однак вважається, що в нормально функціонуючого підприємства поточні активи повинні перевищувати поточні зобов'язання.

Величина оборотних коштів визначається не тільки потребами виробничого процесу, але і випадковими факторами. Тому прийнято підрозділяти оборотний капітал на постійний і змінний (рис. 5.2).

Рисунок 5.1 - Розрахунок чистого оборотного капіталуУ теорії фінансового менеджменту існують два основні тлумачення поняття «постійний оборотний капітал». Відповідно до першого тлумачення постійний оборотний капітал (чи системна частина поточних активів) являє собою ту частину коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Це усереднена, наприклад, за тимчасовим параметром, величина поточних активів, що знаходяться в постійному розпорядженні підприємства. Відповідно до другого тлумачення постійний оборотний капітал може бути визначений як мінімум поточних активів, необхідних для здійснення виробничої діяльності. Цей підхід означає, що підприємству для здійснення своєї діяльності необхідний деякий мінімум оборотних коштів, наприклад, постійний залишок коштів на розрахунковому рахунку, деякий аналог резервного капіталу.

Категорія змінного оборотного капіталу (чи частини поточних активів, що варіює), відбиває додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди як страховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасах може бути пов'язана з підтримкою високого рівня продажів під час сезонної реалізації. У той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість. Додаткові кошти необхідні для оплати постачань сировини і матеріалів, а також трудової діяльності, що передують періоду високої ділової активності.

Рисунок 5.2 – Компоненти динамічного ряду активів підприємства

Цільовою настановою політики керування оборотним капіталом є визначення обсягу і структури поточних активів, джерел їхнього покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої й ефективної фінансової діяльності підприємства. Взаємозв'язок даних факторів і результатних показників досить очевидний. Хронічне невиконання зобов'язань перед кредиторами може привести до розриву економічних зв'язків із усіма наслідками, що звідси випливають.

На рис. 5.3 показана залежність між прибутком підприємства і рівнем оборотного капіталу. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси — можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів призведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні, бездіяльні поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку. У зв'язку з цим сформульований вище варіант керування оборотними коштами, пов'язаний зі зниженням ризику ліквідності, не зовсім правильний.